In memoriam. Помер визначний американський геополітик часів "холодної війни"

26 травня на 90-му році життя помер визначний американський державний діяч, політолог, соціолог Збіґнев Бжезінський.

Про це повідомив Bloomberg з посиланням на дочку політика, передає "Українська правда".

Бжезінський помер в госпіталі в Фолс-Черче (штат Вірджинія).

Збіґнев Бжезінський народився у Варшаві в 1928 році в родині дипломата. Його батько Тадеуш Бжезінський народився в 1896 році. в Золочеві, що на Львівщині. У 1958 році Бжезінський отримав громадянство США. Вищу освіту здобував у Канаді та США. У 1977–1981 році – радник Президента США з питань національної безпеки в адміністрації Джиммі Картера.

Фото: novynarnia.com 

Як повідомляє радіо "Свобода", під час іранської дипломатичної кризи 1979 року, коли в Тегерані були захоплені американські заручники, Бжезінський виступив проти переговорів і на підтримку військової операції зі звільнення громадян США.

Президент Картер погодився на цей план, що отримав назву Desert One, однак операція провалилася, що стало однією з причин того, що Картер програв вибори своєму наступнику Рональду Рейгану в 1980 році.

Коли радянські війська вторглися в Афганістан, Бжезінський рішуче підтримував озброєння афганських повстанців у відповідь. За це в СРСР його називали "ворогом розрядки".

Поряд з Генрі Кіссінджером та Семюелом Хантінгтоном він вважався одним з найвпливовіших геостратегів США. Автор низки досліджень в галузі міжнародних відносин і геополітики. 

Після початку українсько-російського конфлікту в 2014 році Бжезінський висловлювався на підтримку територіальної цілісності України, за надання США військової допомоги Україні та європейський курс розвитку держави

Від української влади Бжезінський здобув орден "За заслуги" III ст. (13 травня 1997)  "за значний особистий внесок у зміцнення українсько-американського співробітництва" та орден князя Ярослава Мудрого III ст. (28 березня 2008) "за визначну громадську діяльність та розвиток зв'язків між Україною і Сполученими Штатами Америки".

У 2006 році Києво-Могилянська академія надала Бжезінському ступінь почесного доктора.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".