Личаківський цвинтар вкладе півтора млн у реставрацію поховань видатних діячів

Цьогоріч на Личаківському цвинтарі у Львові мають витратити майже півтора мільйона гривень на відновлення майже 30 поховань українських діячів.

Про це повідомляє "Форпост".

Наразі дають собі раду власними силами – без залучення реставраторів. На відновлення надгробків грошей із міського бюджету не беруть, а вкладають кошти, зароблені завдяки туристам, 

"Зараз почали з чотирьох надгробних пам’ятників – Дмитра Волошина, поховання родини Чучманів, далі – Івана Охрімовича і ще одного. Йдеться про очищення від моху, нашарування цементу, який був в радянський період часу. Якщо пам’ятник похилений, його треба піднести і вирівняти", – зазначив працівник музею "Личаківський цвинтар" Андрій Гузій.

Надгробок Івана Левинського почистили і відновили ще минулоріч. Професор Львівської політехніки та водночас промисловець на початку ХХ ст. займався виробництвом цегли. Частина її з іменним клеймом збереглася дотепер. Матеріал використають для благоустрою поховання.

"Із тої фірмової цегли Левинського будуть зроблені сходинки, один комплекс сходинок, другий і по периметру повністю – замість поребрика", – повідомив директор музею "Личаківський цвинтар" Михайло Нагай.

Поміж тим, щороку відновлюють по одній каплиці, що розташовані на ансамблі вхідної площі Личакова.

"Першою була відновлена каплиця Бачевських, до речі за спонсорські кошти. Другою – каплиця Кисельків. І до фінансування долучилась Львівська пивоварня. Чому пивоварня – бо родина Кисельків мала у Львові підприємство з виробництва пива. Крім того, в цій каплиці спочиває засновник львівської швидкої допомоги Стройновський. Третя каплиця, яка буде відновлена цього року – Адамських. Адамський був офіцером армії Наполеона. А згодом він також був директором закладу для убогих, тобто це був благодійник", – розповів директор Личаківського цвинтаря.

Власників цих каплиць вважають важливими громадянами у житті Львова тодішніх часів. До відновлення їхніх усипальниць долучаються спонсори.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".