23 червня вшановуємо пам’ять жертв розстрілів в’язнів у тюрмах Західної України

Відступаючи перед нацистами влітку 1941-го, радянська влада знищила у в’язницях на території Західної України, за різними оцінками, від 9 до 20 тисяч людей. Згодом знищення в’язнів тривало в центральних і східних регіонах.

Одна з перших масових екзекуцій у рамках так званого "розвантаження тюрем" відбулася саме 23 червня 1941-го у в’язниці Луцька.

Архівні документи свідчать, що станом на 10 червня у тюремному відділенні управління НКВД у Волинській області утримувалося 2 117 ув’язнених: здебільшого активісти ОУН, священики, інтелігенція.

У доповідних записках начальнику тюремного відділення зазначалося, що у зв’язку з бойовими діями біля Луцька з-під варти звільнили малолітніх, "указників" і засуджених за дрібні злочини. Всього 84 особи. Решту розстріляли з кулеметів та закидали гранатами.

Детальніше про розстріл в’язнів у Луцьку зі спогадами очевидця – в матеріалі дослідниці теми Лесі Бондарук "Знищення в’язнів у луцькій тюрмі".

У в’язницях Львівщини страти розпочалися 22 червня – першими розстріляли вже засуджених до смертної кари. З проміжного звіту начальника тюремного відділення управління НКВД у Львівській області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева розстріляли 2 072 особи.

Фрагмент першої сторінки розстрільного списку в'язниці №3 у Золочеві. Джерело: Архів Центру досліджень визвольного руху

26 червня затвердили нові розстрільні списки – ще 2 068 осіб вбили впродовж 24-28 червня. До останніх належать й ті, кого радянська влада арештувала після початку наступу Вермахту, не відкриваючи належним чином справ.

5 липня 1941 року капітан держбезпеки Філіппов направив наркому Сергієнку доповідну "Про евакуацію в’язниць західних областей СРСР", в якій зазначена кількість розстріляних.

У містах Перемишль, Самбір та Стрий тоді Дрогобицької області знищили 1 368 в’язнів, у тюрмах Станіславської (тепер Івано-Франківської) – 1 000 в’язнів, у Ковелі на Волині – 194, у Дубному Рівненської області – 260.

"Розстріли в’язнів у червні-липні 1941 р. Як це було?"

Також розстріли відбулися у Володимир-Волинському, Тернополі, Чорткові, Кременці. За даними радянських офіційних документів, під час так званого "розвантаження тюрем" на Західній Україні знищили близько 9 000 ув’язнених. Втім, за деякими оцінками дослідників, йдеться про понад 20 000 жертв.

Сьогодні пам’ять про розстріляних вшановують щороку 23 червня на рівні окремих громад.

Український інститут національної пам’яті продовжує закликати до загальнонаціонального вшанування та висвітлення теми в засобах масової інформації.

Тіла розстріляних ховали у спецмісцях, або ж на території самих в’язниць. Бувало, що, поспішаючи через наближення фронту, енкаведисти залишали тіла своїх жертв незахороненими. У такому разі вони ставали матеріалом для нацистської пропаганди. Поховання жертв цих розстрілів досі виявляють в українських містах.

Львів'яни шукають серед розстріляних своїх рідних на подвір'ї в'язниці №1 у Львові. 3 липня 1941 року. Джерело: Архів Центру досліджень визвольного руху

У червні цього року в Луцьку відбулися археологічні розкопки на місці одного з таких захоронень. У ямі діаметром 5 і глибиною 2 метри знайшли останки 107 осіб.

Археологічні розкопки проводило комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій "Доля".

Як розповіли дослідники, тіла лежали хаотично. Окрім людських решток, у ямі виявили обпалені залишки документів, гільзи радянського виробництва.

За фактом відкриття масового поховання людей, які загинули насильницькою смертю, управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області відкрило кримінальне провадження. Триває судово-медична експертиза знайдених останків.

Розкопки масового поховання жертв розстрілів НКВД у Луцьку, червень 2017 року. Фото: Леся Бандарук

Також третій рік поспіль триває археологічне дослідження території двору Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького". У 1939-1941 роках, під час радянської окупації Львова, у будівлі розташовувалася в’язниця №1.

Як розповів директор музею, історик Руслан Забілий, дослідники знайшли останки 23-х людей. У зв’язку зі знахідкою поліція відкрила кримінальну справу. Триває судово-медична експертиза.

Речові знахідки на місці дослідження свідчать, що ці люди були вбиті у період між 1939-1941-м роками. Серед іншого знайдені гільзи від радянської стрілецької зброї. Історики працюють над тим, щоб встановити обставини загибелі похованих у дворі колишньої в’язниці людей.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.