У Луцьку розпочалися розкопки на місці розстрілу в’язнів тюрми НКВД. ФОТО

Поховання поруч із приміщенням за адресою Кафедральна, 16 відкрили у липні 2016 року. Саме тут у червні 1941-го діяло тюремне відділення управління НКВД у Волинській області.

Із початком німецько-радянської війни енкаведисти розстріляли близько двох тисяч в’язнів, інформує Український інститут національної пам'яті.

Узимку цього року Луцька міська рада виділила на проведення розкопок 100 тисяч гривень. Археологічне дослідження території поховання розпочалося 13 червня ц.р. Його проводить комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій "Доля".

Усі фото: Леся Бондарук 

З початку 1940 року радянська влада розпочала на Волині масові арешти. Усіх "неугодних" звозили до луцької в’язниці. Архівні документи свідчать, що станом на 10 червня 1941 року тут утримували 2 117 ув’язнених. Здебільшого – патріотичну молодь, активістів ОУН, священнослужителів, місцеву інтелігенцію.

 

У доповідних на ім’я керівництва тюремного відділення управління НКВД у Волинській області від 23 червня 1941-го зазначається, що у зв’язку з початком воєнних дій з-під варти звільнили 84 особи: малолітніх, "указників" та засуджених за незначні злочини. Решту в’язнів розстріляли.

Детальніше про ці трагічні історичні події – у матеріалі дослідниці теми Лесі Бондарук "Знищення в’язнів у луцькій тюрмі" до 70-х роковин злочину.

 

Тіла розстріляних закопали на подвір’ї в’язниці. Після переходу міста під контроль німців спеціально створена комісія з допомогою громади упорядкувала місце поховання. Але з поверненням радянської влади до Луцька в 1944-му могили зрівняли з землею, пам’ятні знаки знищили.

До 1958-го тут знову діяла тюрма. А далі аж до 1998-го – музичне училище. З 2001-го у приміщенні колишньої в’язниці діє монастир Різдва Христового.

 

Археологічні розкопки проводяться поруч із будівлею, на подвір’ї, де як свідчать документи, були поховані тіла жертв розстрілу. Перші дослідження цієї території відбулися 2009-го.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.