Польський Сейм ухвалив знесення радянських пам'ятників

Нижня палата парламенту Польщі (Сейм) 22 червня проголосувала за внесення правок до ухваленого у квітні закону про заборону пропаганди комунізму або іншого тоталітарного ладу в назвах будівель і об’єктів.

Документ передбачає знесення пам’яників, які прославляють комунізм, пише "Руфабула". До них зараховують і меморіали на честь Червоної армії.

У першому і другому читаннях законопроекту більшість партій, які входять до польського парламенту, підтримали документ. За ухвалення поправок проголосували 408 депутатів, 7 висловилися проти, 15 утрималися. Поправки вступлять у силу через три місяці із дня їх ухвалення.

У законі про заборону пропаганди комунізму, прийнятому у квітні, питання про долю пам’ятників комуністичної епохи не регулюється. У поправках зазначено, що пам’ятники та інші подіні об’єкти "не можуть віддавати данину пам’яті особам, організаціям або датам, які символізують комунізм або інший тоталітарний лад".

До таких меморіалів не відносяться пам’ятники, розташовані на кладовищах або території інших захоронень; об’єкти, які не виставлені на загальний огляд, або які демонструються з науковою метою, у якості витворів мистецтва, а також монументи, внесені в реєстр пам’ятників архітектури.

Усі меморіали, які не відносяться до перелічених категорій, пропонують демонтувати протягом 12 місяців після набрання поправками чинності. На території країни розташовано щонайменше 469 таких об’єктів, біля 250 з яких присвячені Червоній армії.

У пояснювальній записці до законопроекту говориться, що "збереження назв установ і пам’ятників на честь подій і людей, які здійснювали злочинний вплив на історію Польщі, дає прихильникам тоталітаризмів просувати свої погляди, що робить негативний вплив на суспільство".

Як вважають автори поправок, з цієї причини потрібно переглянути закон "шляхом створення юридичних інструментів для усунення деморалізуючих пам’ятників і назв і загальнодоступного простору".

Ужиті заходи дадуть громадськості чіткий сигнал про те, що держава "реалізує конституційний приницп, який забороняє тоталітарний режим, засуджує і викриває всі дії, пов’язані з просуванням тоталітарних поглядів", упевнені ініціатори поправок.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.