Демонтажу герба СРСР з "Батьківщини-матері" не перешкоджає жоден закон, — В'ятрович

Демонтаж герба СРСР на монументі “Батьківщина-мати” гальмують лише технічна та фінансова проблеми.

Про це в коментарі "УНН" повідомив голова Українського інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.

"Зараз єдина проблема, яка насправді стоїть на заваді усунення герба — це технічна проблема (яким чином зробити це — зрізанням чи накладанням чогось), і, очевидно, фінансова, тому що це потребує якихось додаткових ресурсів. Я сподіваюся, що ми вже дійдемо до практичних інженерних рішень і вже незабаром цей герб буде усунуто зі щита "Батьківщини-матері". Тим більше, що цей пам’ятник є однією з візитівок Києва, і дуже недобре, що ця візитівка помічена тоталітарною символікою", — зазначив В. В’ятрович.

При цьому він зауважив, що чинне законодавство України про охорону культурної спадщини не перешкоджає демонтажу герба.

"Згідно з законом "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні", цей пам’ятник не може бути демонтований. Разом із тим, пам’ятник містить елемент, який є чітко заборонений іншим законом... Навіть якщо він присвячений Другій світовій війні, він не може бути інструментом пропаганди, яка заборонена законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів". Суперечностей між цими законами немає"
, — пояснив голова Інституту Нацпам’яті.

Зі слів В.В’ятровича, законодавство про авторське право і суміжні права також не може бути підставою для відмови від демонтажу герба СРСР.

"Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів" не передбачає взагалі ніякої різниці щодо форм власності чи якогось авторства, які б стояли на заваді усунення символів тоталітарного режиму", — наголосив він.

Крім того, В.В’ятрович підкреслив, що внесення Мінкультом 16 грудня 2016 року монументу "Батьківщина-мати" до Держреєстру нерухомих пам’яток України теж не перешкоджає демонтажу радянської символіки. 

"Це жодним чином не заважає демонтувати радянський герб зі щита",
 — сказав він.

При цьому В.В’ятрович зазначив, що орієнтовну дату демонтажу назвати поки що не готовий. 

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.