Меморіал українських героїв може розміститися на місці арки Дружби народів — В'ятрович

За словами голови Інституту національної пам’яті України Володимира В’ятровича, немає жодних рішень щодо місця для Меморіалу українських героїв, але ідея — є

Інститут Національної пам’яті запропонує розмістити Меморіал українських героїв на місці арки Дружби народів у Києві. Про це в ексклюзивному коментарі "УНН" 2 червня повідомив голова Інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.

"... поки що немає жодних рішень щодо цього [місця розміщення Меморіалу українських героїв — ІП]. Наша ідея  це, власне, пагорб над Дніпром, на місці, де зараз є суперечлива веселка [арка Дружби народів — ІП], або ж ярмо, як її ще називають. Це було би оптимальним рішенням для створення і розміщення там національного пантеону", — зазначив посадовець.

Голова Інституту нацпам’яті при цьому зауважив, що створений спеціальний комітет щодо Меморіалу українських героїв досі не збирався.

"Був створений спеціальний комітет, який поки що не збирався. Готуючись до засідання цього комітету інститут Національної пам’яті підготував власне бачення. Суть у тому, що цей Меморіал українських героїв ми пропонуємо зробити власне українським національним пантеоном, тобто місцем, де би вшановували всіх тих людей, які найбільше прислужилися до того, щоб Україна відбулася як держава", — розповів В.В’ятрович.

За його словами, вшановувати будуть політичних діячів, діячів культури, мистецтва і науки, а також перепоховають частину відомих українців, чий прах покоїться за кордоном.

Також він повідомив, що інститут Нацпам’яті буде стояти на тому, щоб центральним елементом Меморіалу українських героїв була могила невідомого вояка сучасної війни.

"Ще одна наша пропозиція полягає в тому, що невід’ємним елементом цього меморіалу має бути пам’ятник, присвячений героям теперішньої війни. На нашу думку, важливо, щоб могила невідомого вояка сучасної війни стала центральним елементом пантеону. Це абсолютно не радянська традиція, це традиція, яка бере свій початок у Франції часів першої світової війни. Могила невідомих вояків є елементом культури у більшості західно-європейських та північно-американських країн", — додав В’ятрович.

"В СССР инвалидов нет!..". Як люди з інвалідністю відстоювали свої права в СРСР

Сприйняття інвалідності було різним в кожний історичний період. Радянська парадигма визначала інвалідність як патологію або дефект, який необхідно було виправити. У період правління Леоніда Брежнєва характерним було створення мережі спеціалізованих закладів – будинків-інтернатів та функціонування лікарняно-трудових експертних комісій. Ці структури як раз-таки й мали повернути людину з інвалідністю до «нормального» життя через відновлення спроможності до праці.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.