Меморіал українських героїв може розміститися на місці арки Дружби народів — В'ятрович

За словами голови Інституту національної пам’яті України Володимира В’ятровича, немає жодних рішень щодо місця для Меморіалу українських героїв, але ідея — є

Інститут Національної пам’яті запропонує розмістити Меморіал українських героїв на місці арки Дружби народів у Києві. Про це в ексклюзивному коментарі "УНН" 2 червня повідомив голова Інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.

"... поки що немає жодних рішень щодо цього [місця розміщення Меморіалу українських героїв — ІП]. Наша ідея — це, власне, пагорб над Дніпром, на місці, де зараз є суперечлива веселка [арка Дружби народів — ІП], або ж ярмо, як її ще називають. Це було би оптимальним рішенням для створення і розміщення там національного пантеону", — зазначив посадовець.

Голова Інституту нацпам’яті при цьому зауважив, що створений спеціальний комітет щодо Меморіалу українських героїв досі не збирався.

"Був створений спеціальний комітет, який поки що не збирався. Готуючись до засідання цього комітету інститут Національної пам’яті підготував власне бачення. Суть у тому, що цей Меморіал українських героїв ми пропонуємо зробити власне українським національним пантеоном, тобто місцем, де би вшановували всіх тих людей, які найбільше прислужилися до того, щоб Україна відбулася як держава", — розповів В.В’ятрович.

За його словами, вшановувати будуть політичних діячів, діячів культури, мистецтва і науки, а також перепоховають частину відомих українців, чий прах покоїться за кордоном.

Також він повідомив, що інститут Нацпам’яті буде стояти на тому, щоб центральним елементом Меморіалу українських героїв була могила невідомого вояка сучасної війни.

"Ще одна наша пропозиція полягає в тому, що невід’ємним елементом цього меморіалу має бути пам’ятник, присвячений героям теперішньої війни. На нашу думку, важливо, щоб могила невідомого вояка сучасної війни стала центральним елементом пантеону. Це абсолютно не радянська традиція, це традиція, яка бере свій початок у Франції часів першої світової війни. Могила невідомих вояків є елементом культури у більшості західно-європейських та північно-американських країн", — додав В’ятрович.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.