Студія Довженка знімає фільм про Петлюру на гроші спонсорів та держбюджету

На студії імені Довженка знімають фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри".

Про це інформує "Радіо Свобода". Стрічка охоплює останні роки його життя в еміграції, а прийом написання щоденника переносить глядачів із Парижа в Україну, до подій та дійових осіб того короткого періоду УНР, коли Україна здобула, та не змогла втримати незалежність.

Симон Петлюра, генеральний секретар військових справ, голова Українського генерального військового комітету. 28 червня 1917 року Центральна Рада створила свій виконавчий орган – Генеральний Секретаріат – перший уряд України.

"Драматургія так збудована, що оцей щоденник нам дозволяє повертатися у спогади, в те, що відбувалося в Україні, і в той же час розкриває причини, чому все ж таки відбулася поразка, чому Петлюра був змушений зі своєю армією емігрувати. Історія йде, як по спіралі, вона повторюється. Тому, я би сказав, що цей фільм певною мірою – попередження для нас сьогодні. Щоб, не дай Боже, не повторилося те, що відбулося, власне, з Українською Народною Республікою", – зазначає режисер, гендиректор кіностудії імені Довженка Олег Янчук.

Російська імперська пропаганда, й тоді, справно продукувала фейки, і Симон Петлюра – інтелігент і книжник – став жертвою інформаційної війни. На цю людину повісили тавро антисеміта, щоб, оббрехавши лідера, кинути тінь на увесь визвольний український рух.

"Фактично, ми тільки мали інформацію з одного джерела, це була радянська пропаганда, яка з того ж Петлюри зробила погромника, терориста, бандита. Якраз цим фільмом ми хочемо довести, що це було не так", – каже режисер Янчук.

У тому, що павільйони студії Довженка ожили – тут знімають українське кіно – є заслуга діаспори. Половину кошторису стрічки профінансувала держава, решту зібрав Український конгресовий комітет Америки. Завдяки його спонсорським пожертвам було знято і попередні історичні фільми режисера – "Атентат", "Нескорений" та "Владика Андрей".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.