У радянські часи під час будівництва шести водосховищ на Дніпрі затопили понад 230 сіл — дослідження Texty.org.ua

Журналісти Texty.org.ua відновили назви затоплених населених пунктів, дослідживши американські, радянські та німецькі карти.

Про це пише видання Texty.org.ua.

Під час створення Дніпровського каскаду гідроелектростанцій дев'ять десятих річища Дніпра були зарегульовані шістьма водосховищами — Київським, Канівським, Кременчуцьким, Кам'янським, Дніпровським і Каховським, яке було знищене російськими військовими у 2023-му році. Під час створення цих водосховищ радянська влада затопила 232 населені пункти.

Ці цифри порахували під час свого дослідження журналісти Texty.org.ua, які відновили назви затоплених населених пунктів, досліджуючи американські карти 1953 року, радянські карти 1930-х років та їхні перевидання, здійснені Вермахтом під час Другої світової війни.

За даними журналістів, найбільше населених пунктів затопили під час будівництва Кременчуцького водосховища — 107. Це майже половина всіх сіл і містечок, які зникли у водах Дніпровського каскаду ГЕС.

На другому місці Кам'янське водосховище, під час будівництва якого затопили 37 населених пунктів.

Під час створення решти водосховищ під товщею води поховали 86 населених пунктів. Зокрема, під час будівництва Київського водосховища затопили 13 населених пунктів, Канівського — 20, Дніпровського — 26, Каховського — 29.

Як виглядало річище Дніпра до будівництва водосховищ, дивіться на реконструйованих журналістами картах.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.