Тверську – на Ґедройця. Відомі українці закликають Кличка перейменувати вулицю

Від київського міського голови вимагають нових перейменувань. Із таким закликом до Віталія Кличка звернулася група інтелектуалів, літераторів, журналістів, істориків і дипломатів.

"Підтримуючи ініціативу Українсько-польського форуму партнерства, звертаємося із пропозицією перейменувати вулицю Тверську у місті Києві на честь видатного європейського інтелектуала і великого друга України Єжи Ґедройця. Ця вулиця з’єднує дві інші, що пов’язані із іменами людей, які однаково важливі як для польської, так і для української культур: Казимира Малевича та Івана Павла ІІ," - ідеться у зверненні.   

Єжи Ґедройць десятиліттями просував постулат "Без незалежної України не буде вільної Польщі". Постать Ґедройця стала наріжним каменем східної політики незалежної Польщі після падіння комуністичної системи.

Паризький часопис "Культура", засновником і редактором якої був Єжи Ґедройць, став непідцензурною трибуною для багатьох українських інтелектуалів. Серед його авторів були Євген Маланюк, Богдан Осадчук, Борис Левицький, Юрій Шевельов. 

Єжи Ґедройць (праворуч) разом із постійним автором "Культури" Юзефом Чапським. Більше - у тексті професора Юрія Шаповала "Пан Редактор. Єжи Ґєдройць та його спадщина" 

Ґедройцю належить визначення "Розстріляне відродження", яке спочатку з’явилося як назва виданої "Культурою" антології української літератури 1920-х років, що була укладена Юрієм Лавріненком.

"У часи нової Холодної війни, розв’язаної Кремлем проти України та решти вільного світу, і певних труднощів в польсько-українських відносинах лишається констатувати: нам бракує Ґедройця в нашому житті!"

Заклик перейменувати столичну вулицю на честь Ґедройця підтримала на своєму засіданні 19 вересня ініціатива "Першого грудня".

Звернення до київського міського голови підписали:

Іван Васюник, віце-прем’єр-міністр України (2007-2010)

Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті

Оля Гнатюк, професор НаУКМА, Український ПЕН-центр

Ярослав Грицак, професор Українського католицького університету

Євген Захаров, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", голова Харківської правозахисної групи

Леонід Зашкільняк, історик, професор ЛНУ ім. Івана Франка

Олександр Зінченко, редактор проекту "Історична правда", ведучий програми "Розсекречена історія", UA:Перший,

Йосиф Зісельс, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", правозахисник

Вахтанг Кіпіані, головний редактор проекту "Історична правда"

Оксана Кісь, історикиня, НАН України

Микола Княжицький, народний депутат України, голова комітету з питань культури Верховної Ради України

Галина Крук, віце-президент Українського ПЕН-центру

Андрій Курков, письменник, Український ПЕН-центр

Данило Лубківський, заступник міністра закордонних справ України (2014)

Юрій Макаров, публіцист, письменник, телеведучий, UA:Перший

Олексій Панич, філософ, перекладач, Український ПЕН-центр

Всеволод Речицький, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", правник

Микола Рябчук, президент Українського ПЕН-центру

Наталка Римська, редакторка, Інститут Адама Міцкевича (Варшава),

Вадим Скуратівський, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", історик

Олена Стяжкіна, історик, літераторка, Український ПЕН-центр

Ганна Тригуб, редактор часопису "Український тиждень"

Леонід Фінберг, головний редактор видавництва "Дух і Літера"

Юрій Шаповал, історик, професор, НАН України

Ярослав Яцків, учасник Ініціативної групи "Першого грудня"

Пропаганда «Золотого вересня». Навіщо комуністи переклали на «мову» народних пісень заяву Молотова?

Невдовзі після "Золотого вересня" на західноукраїнських землях, що стали тепер радянськими, почали виникати "народні" пісні й вірші про "батька-Сталіна" та "польських панів". Така творчість, попри свій вдаваний "стихійний" характер, виходила напрочуд схожою на повідомлення ТАСС чи передовиці "Правди".

Єрусалим у серці Африки

"Остерігаюся писати про них, бо мені просто ніхто не повірить, але присягаюся, що пишу щиру правду..." Як скельні церкви Лалібели увічнили їхнього творця і позбавили влади його нащадків

Чесанів. Місто на польсько-українському прикордонні

Доля міста коливалась між двома тоталітарними режимами. 22 вересня 1939 до містечка увійшли німецькі танкові війська. Згідно з попередніми домовленостями, місто вирішили передати Радянському Союзу. 28 вересня радянська 24-та танкова бригада досягла Чесанова. Проте, згідно з остаточним договором про кордони між СРСР і Третім Рейхом, Чесанів у жовтні 1939 року відійшов до останнього.

Професор Хіроакі Куромія: Донбас народив демократичний український націоналізм

Донбас представляє Україну в концентрованій формі. Багато мов, багато національностей, багато ідей, просто важко управляти всім цим. В такому сенсі Донбас є центром теперішньої України. І якщо ви зможете в цьому плані управляти Донбасом, то управляти Україною буде набагато легше. В такому сенсі, я думаю, Донбас дуже важливий Україні. Я думаю, що Київ і український народ зможуть впоратися з цими завданнями.