Латвійський Сейм зрівняє всіх учасників Другої світової війни

У четвер, 2 листопада, Сейм Латвії у другому читанні схвалив законопроект про присвоєння статусу учасника Другої світової війни.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Delfi.

Як говориться в анотації, мета цього кроку - визнати заслуги громадян Латвії, які брали участь у цьому глобальному конфлікті, незалежно від того, проти кого вони воювали: нацистської Німеччини і її союзників чи проти СРСР.

Також в законі буде прописано, що Латвія не несе юридичної відповідальності за скоєне окупаційними силами під час її окупації. А також що Латвія як самостійна держава у воєнних діях під час Другої світової участі не брала.

Учасниками Другої світової війни планують визнати тих жителів, які станом на 17 червня 1940 року було громадянами Латвії або легально приїхали сюди на постійне місце проживання.

У статусі учасника Другої світової війни буде відмовлено представникам націонал-соціалістичної партії нацистської Німеччини, її парамілітарних структур, таємної поліції і служб безпеки.

Те ж стосується осіб, яких засуджено за злочини проти людства, а також співробітників КГБ СРСР і ЛССР, за винятком тих, які за радянських часів працювали на адміністративно-господарських та пов'язаних з плануванням і фінансами посадах.

Учасникам Другої світової війни планують видавати свідоцтво встановленого зразка і пам'ятний нагрудний знак. Самоврядування матиме право вирішувати питання про надання соціальних гарантій учасникам Другої світової війни і в рамках своїх бюджетів виділяти їм допомогу, пільги зі сплати муніципальних зборів або в отриманні послуг.

Латвійський Сейм ще повинен розглянути цей законопроект в остаточному читанні.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.