Статтю російського історика про Бандеру визнали екстремістською

Статтю російського історика Кирила Александрова "Бандера и бандеровцы: кем они были на самом деле" визнали екстремістською.

Статтю оприлюднила "Новая газета" у 2014 році, повідомляє російська служба Радіо "Свобода".

Кирило Александров. Фото: Радіо "Свобода"

Експерти з Російського педагогічного університету ім. Герцена виявили у статті виправдання воєнних злочинів. На цій підставі міський суд Санкт-Петербурга постановив заблокувати статтю, підтвердивши винесене раніше рішення Ленінського районного суду від 27 березня 2017 року.

Статтю визнали екстремістською попри те, що в ній не знайшли ані пропаганди національної вищості, ані ідей тероризму або нацистської символіки, ані закликів до повалення конституційного ладу в Росії, обурюється адвокат Натела Пономарьова.

Свій висновок про те, що стаття виправдовує воєнні злочини, експерти зробили тільки на підставі того, що Александров висловлює сумніви у співпраці прихильників Степана Бандери з нацистами, а також дає об’єктивну інформацію про дитинство і юність Бандери, що, на їхню думку, може викликати співчуття у читачів.

Натела Пономарьова вважає недопустимою ситуацію, коли один науковець вільно висловлює свою думку з теми, яка його цікавить, а інші вчені, вважаючи його думку неправильною, знаходять у його словах ознаки екстремізму.

Особливо тривожно це виглядає у такій галузі, як історія, де часто важко встановити точні факти, а тому допускаються різні думки, міркування й гіпотези.

Коли буде отримана мотивувальна частина судової постанови, адвокат обіцяє її оскаржити.

Як повідомлялося, Міністерство освіти і науки Російської Федерації скасувало надання ступеня доктора історичних наук Кирилові Александрову, який 2016 року захистив дисертацію "Генералітет і офіцерські кадри збройних формувань Комітету визволення народів Росії 1943—1946 рр.".

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.