У польський меморіал на Личакові у Львові кинули гранату

13 березня, близько 21:40 пролунав вибух на Личаківському цвинтарі у Львові.

Вибух стався біля польського Меморіалу орлят, повідомляє "Збруч" із посиланнм на департамент із питань цивільного захисту Львівської ОДА.

Вибуховий предмет кинула невідома особ. Імовірно, це була граната РГД-5. У результаті вибуху утворилася вирва діаметром 20 см, постраждалих осіб немає, споруди меморіалу ушкоджень не отримали.

На місці події майже до ранку працювали слідчо-оперативні групи Нацполіції, СБУ й рятувальників.

Відомості за цим фактом внесені в єдиний реєстр досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 ("хуліганство") КК України. Санкція статті передбачає покарання – позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Проводяться слідчі дії, правоохоронці встановлюють осіб, причетних до скоєння злочин.

Акт вандалізму засудив міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

"Кожна людина заслуговує на людську шану. Два тижні тому я був на Личаківському кладовищі та поклав квіти до Меморіалу львівських орлят. Категорично засуджую акт вандалізму, вчинений цієї ночі поблизу Меморіалу", - написав Клімкін у своєму Twitter’і.

Напередодні стало відомо, що польська влада вирішила відмовитись від реконструкції Меморіалу орлят через напружені стосунки з Україною і провести лише косметичний ремонт на об’єкті.

Нагадаємо, львівськими орлятами в Польщі називають юнаків-добровольців, які билися за Львів з українцями (1918-1919) та більшовиками (1920). Меморіал є частиною Цвинтаря оборонців Львова, який розташовується на території Личаківського кладовища.

Спроруждення меморіалу тривало в 1926-1939 роках, за часів радянської влади поховання були зруйновані. Реконструйований меморіал відкрили 2005 року. 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.