У Польщі на місцевих похованнях ушанували козаків Армії УНР. ФОТО, ВІДЕО

На вихідних у Польщі місцеві українці вшанували козаків Армії УНР, похованих на українських віськових кладовищах.

2 червня відбулися щорічні урочистості зі вшанування воїнів Української Народної Республіки, похованих  на Українському військовому кладовищі в м. Александрув Куявський Куявсько-поморського воєводства Польщі.

Заходи організувала місцева влада на чолі з бургомістром Анджеєм Цеслею та під патронатом заступника Міністра культури і національної спадщини Польщі Ярослава Селліна, повідомляє Посольство України в Польській Республіці.

 Фото: FB Посольство України в Республіці Польща

Рівно 25 років тому кладовище було відновлено, і з того часу щороку в першу суботу червня тут проходять пам’ятні заходи за участю керівництва міста, політиків, дипломатів, духовенства різних конфесій і численної української громади.

Фото: FB Посольство України в Республіці Польща 

"Посольство вдячне місцевій владі, православній парафії міста, усім полякам і українцям, які опікуються Українським військовим кладовищем і плекають пам’ять про українсько-польське братерство зброї 1920 р., яке врятувало Європу від більшовицької навали", - зазначає сторінка посольства у "Фейсбуці".

Фото: FB Посольство України в Республіці Польща 

Дипломати наголосиили, що спільна боротьба з більшовизмом майже сто літ тому продемонструвала справжню міць партнерства між Україною і Польщею, а також стала переконливим свідченням для сучасних і наступних поколінь українців і поляків, що лише в мирі, злагоді і взаємній співпраці наші держави і народи здатні досягати успіху і перемагати ворога.

 Фото: FB Посольство України в Республіці Польща

3 червня в м. Перемишлі сотні українців пройшли маршем пам'яті воїнів Армії УНР. "Пикулицька хода", як називають марш, теж відбувається щороку за маршрутом від греко-католицького кафедрального собору в Перемишлі до села Пикуличі, де поховані петлюрівці.

Як повідомляє Радіо "Свобода", марш проходив під посиленою охороною польської поліції. За даними газети української громади в Польщі "Наше слово", заходи пройшли без надзвичайних подій, кількість учасників - понад 300 осіб.

У Пикуличах поховано, за різними даними, від 2 до 3 тисяч солдатів Армії УНР, які померли у 1918-1921 роках у таборі для інтернованих. Помирали від недоїдання, антисанітарії та хвороб, зокрема – тифу та туберкульозу. Табір діяв до початку 1921 року, а 1 листопада того ж року місцеві українці провели там панахиду і порядкували цвинтар. 

Фото FB "Наше слово"
 Фото FB "Наше слово"

Як повідомлялося, на кладовищі села Грушовичі в Польщі щонайменше три людські останки можуть належати українським підпільникам.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".