У Здолбунові впорядкували могилу полковника Армії УНР. ФОТО

На міському кладовищі Здолбунова Рівненської області волонтери впорядкували могилу полковника Армії УНР Бориса Магеровського (1885–1926).

Роботи виконані майстром благодійного фонду "Героїка" Олегом Собченком за активної участі місцевих волонтерів, повідомляє сторінка фонду у "Фейсбуці".

Могилу віднайшли завдяки опитуванню старожилів, яке здійснював впродовж 2012-2013 років Здолбунівським районним історико-краєзнавчим музеєм та завдячуючи архівній роботі "Героїки". Точну дату смерті полковника вдалось встановити завдяки пані Наталії Сьомчик.

 Олег Собченко разом із своєю роботою

Локалізувати могилу полковника допоміг і детальний опис довколишніх поховань (здійснений директором Здолбунівського музею Олегом Тищенком), який порівнювали із записами метричної книги парафіяльного цвинтаря.

Результати дослідження підтвердили зібрані раніше свідчення, адже поряд з могилою Магеровського були поховані його "сусіди" по метричній книзі. Наприклад, могила чешки Анешки Крафтової знаходиться поряд з могилою Магеровського. Чеська селянка з Борщівців Рівненського повіту Анісія Крафт (вдова) була похована поряд з полковником на третій день після його похоронів (17.08.1926).

 

Відтак впорядкована могила полковника Армії УНР Бориса Магеровського стала унікальною матеріальною пам’яткою доби Перших Визвольних змагань, яку можна порівняти хіба з рівненськими могилами командарма Василя Тютюнника та полковника Костя Вротновського-Сивошапки (пам’ятник на могилі полковника встановила теж "Героїка").

Територія довкола могили Бориса Магеровського вже найближчим часом буде впорядкована стараннями пана Юрія Шадого. 

ДОВІДКА:

Борис Магеровський (1885–1926). Народився в Полтаві. У 1918 році командував 5-м полком 2-ї Української дивізії синьожупанників. З 1919 року — на командних посадах у 7-му Синьому полку 3-ї Залізної дивізії. Дістав поранення в боях, перехворів на тиф. З 1920 року — курінний командир у 7-й бригаді 3-ї Залізної дивізії. Полковник Армії УНР.

Нагадаємо, в Польщі місцеві українці вшанували козаків Армії УНР, похованих на українських віськових кладовищах.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.