Меморіал Небесної Сотні: слідчі експерименти мають завершити до початку будівництва

Спорудження Меморіалу Героїв Небесної Сотні та розслідування справи їх загибелі будуть координуватися. Український інститут національної пам'яті, Національний Музей Революції Гідності, управління спеціальних розслідувань Генеральної Прокуратури України та представники громадської організації “Родин Героїв Небесної Сотні” узгодили план дій.

Про це йдеться у повідомленні на офіційному сайті УІНП.

"Пам‘ять про загиблих героїв Небесної сотні та правда про їх убивць – це те, чого вимагає від нас суспільство. Ми можемо це реалізувати, лише скоординувавши зусилля тих, хто проводить слідство, з тими, хто здійснює меморіалізацію Майдану", - повідомив Голова УІНП Володимир В’ятрович.

 Володимир В'ятрович. Фото: Богдан Пошивайло

Генеральна прокуратура обіцяє завершити слідчі експерименти на колишній вулиці Інститутській в місті Києві протягом трьох місяців, щоб уже в жовтні тут почали спорудження Меморіалу Героїв Небесної Сотні.

Сергій Горбатюк, начальник управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, наголосив на тому, що ні слідчі, ні прокурори не виступають проти будівництва меморіального-музейного комплексу і не хочуть бути перешкодою на цьому шляху.

"Перше і основне наше завдання – це збір доказів, щоб особи, які винні у загибелі протестувальників, понесли відповідальність і вирок суду не піддавався сумніву. Одним із важливих доказів у розслідуванні є проведення слідчих експериментів, які потрібно завершити, адже додалися нові відеодокази", - розповів він.

Під час слідчих дій планується перенесення і збереження тимчасової стели зі світлинами загиблих і пам’ятного хреста на Алеї Героїв Небесної Сотні.

 Сергій Горбатюк. Фото: Богдан Пошивайло

Представник ГПУ звернувся до адвокатів підозрюваних з проханням, щоб протягом найближчих трьох місяців ті внесли клопотання стосовно проведення додаткових слідчих дій, огляду місця подій, щоб в майбутньому не було маніпуляцій про те, що хтось намагався перешкодити встановленню істини.

Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності, повідомив, що уже ведуться підготовчі роботи з втілення в життя проектів-переможців Міжнародного архітектурного конкурсу проектів на кращу проектну пропозицію щодо об’єкта "Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності".

"Наразі жодних робіт, які б перешкоджали слідчим експериментам, наш заклад не веде. Ми працюємо над розробкою проекту музеєфікації нерухомих об’єктів на Алеї Героїв Небесної Сотні, адже місця, об’єкти, які мають на собі залишки від куль, були внесені в облікову документацію, їм надано статус пам’яток місцевого значення, тому наше завдання – зберегти їх не лише для слідчого експерименту, а й для майбутнього", - розповів Пошивайло.

Ігор Пошивайло з мікрофоном. Фото: Богдан Пошивайло 

Наталя Бойків, заступник Голови ГО "Родина Героїв Небесної Сотні" підкреслила:

"Нашим пріоритетом є вшанування пам’яті загиблих. Я сподіваюся, що дії та зусилля Прокуратури і Музею Революції Гідності будуть об’єднані. Прокуратура встигне зробити свої додаткові слідчі дії і будівництво розпочнеться вчасно.

Якщо зараз будуть проводитися додаткові слідчі експерименти, то велике прохання до учасників дуже акуратно, обережно демонтувати цей постамент зі світлинами наших рідних, щоб потім, по завершенню слідчих процедур, його можливо було поставити у Музеї".

Наталя Бойків з мікрофоном. Фото: Богдан Пошивайло

Роботи з реконструкції Алеї Героїв Небесної Сотні, облаштування пішохідної зони, озеленення та благоустрою в складі меморіально-музейного комплексу, планують розпочати у жовтні. Меморіал Героїв Небесної Сотні заплановано відкрити 20 лютого 2019 року – до 5-ї річниці історичних подій на Майдані.

Нагадуємо, що раніше Департаменту спецрозслідувань Генеральної прокуратури України призупинив спорудження Музею Революції Гідності.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?