Українські історики пишуть польському прем’єру листа-підтримки Г.Купріяновича

Члени Українського історичного товариства (УІТ) у Польщі написали листа до прем’єр-міністра Матеуша Моравецького.

Про це повідомляє "Наше слово".

 Голова УІТ проф. Роман Дрозд

У своєму зверненні вони підняли тему польсько-українського конфлікту в часи Другої світової війни, потребу вшанування жертв з обох сторін, а також критикують слова люблінського воєводи Пшемислава Чарнека, який назвав вшанування пам’яті українських жертв провокацією.

Нагадуємо, що Чарнек 9 липня подав заяву до прокуратури на д-ра Григорія Купріяновича через промову останнього під час відзначень у селі Сагринь 8 липня.

У документі історики звертають увагу на те, що нащадки загиблих у Сагрині, як і вся українська громада, чекали більше 10 років на офіційне відкриття пам’ятника на місцевому цвинтарі та належне вшанування пам’яті загиблих.

"Лише в цьому році Президент України Петро Порошенко зробив це. Висловлюємо засмучення з тієї причини, що на церемонії не були присутні представники польської влади відповідного рівня.

Точно так само можна було вшанувати спільно польські жертви на Волині. Це було б ще одним важливим жестом на шляху польсько-українського примирення", – пишуть до Матеуша Моравецького автори документу.

 

Для істориків з УІТ не зрозумілими є трактування виступу голови Українського товриства д-ра Григорія Купріяновича у Сагрині у такий спосіб, як це зробив люблінський воєвода.

"На нашу думку, у своїй промові Г. Купріянович не ображає польського народу і не можна йому закинути того, що він говорить неправду. Факти, що містяться в промові, підтверджені істориками.

Ось чому ми здивовані повідомленням Воєводи про подання заяви до прокуратури на д-ра. Г. Купріяновича", – наголошують історики. Вони теж простять польського прем’єра втрутитися у справу, щоб запобігти погіршенню польсько-українських відносин.

Додатково повідомляємо, що у мережі Facebook ініційовано акцію на підтримку українського діяча з Любліна Григорія Купріяновича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.