Верховна Рада закріпила за розкопками на Поштовій площі статус пам'ятки й музею

5 липня Верховна Рада проголосувала за постанову "Про збереження історико-культурної спадщини на Поштовій площі". 294 народних депутати підтримали рішення про створення музею.

Документ, який набув чинності з моменту прийняття, передбачає присвоєння місцю археологічних розкопок на Поштовій площі статусу пам’ятки національного значення та створення музею. У такий спосіб парламент рекомендує Кабінету міністрів ужити заходів для збереження об’єктів історико-культурної спадщини на Поштовій площі та створити музей під назвою "Центр середньовічного міста", — передає "Антиквар".

У пояснювальній записці наголошується, що музей має стояти на автентичній основі, на тому самому місці, де археологи розкопали культурний шар ХІІ століття.

Головним змістом музеєфікації досліджених на Поштовій площі об’єктів є їх збереження "in situ" (тобто, у місці виявлення). Будівництвом і подальшою долею підземного археологічного музею (створеного саме на Поштовій площі!) має опікуватися державна влада… Нема сумніву, що такий музей, під який бажано віддати весь підземний простір стане місцем паломництва киян і гостей столиці", — підкреслюють автори проекту.

Окрема пропозиція — внести об’єкт культурної спадщини "Ділянка прибережного міського кварталу середньовічного Києва" на Поштовій до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією "Пам’ятки національного значення". Таким чином на території об’єкта заборонять проводити будівельні роботи.

Розкопки на Поштовій площі велися у 2014—2017 роках на площі понад 2000 кв. м. Археологи віднайшли частину міста ХІІ століття, з дерев’яними парканами, настилами, рештками зрубів та інших споруд.

Компанія "Хенсфорд-Україна" планувала звести тут підземний торговельно-розважальний центр. Забудовник запропонував компромісний варіант із відведенням під музей частини одного з поверхів ТРЦ та можливість побачити фрагмент розкопок крізь скляну підлогу.

21 червня Київської міської ради ухвалила рішення щодо збереження артефактів, знайдених під час розкопок на Поштовій площі.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.