На запорізькій Мамай-горі знайшли поховання амазонки. ФОТО

Група археологів, студентів та волонтерів, яка проводить археологічну експедицію на Мамай-горі, що у Великій Знам’янці Кам’янсько-Дніпровського району, виявили поховання, якому близько 2400 років.

Про це повідомляє ІА ЗІК.

 Поховання амазонки. Фото: Мамай-Гора

Археологи знайшли поховання скіф’янки-войовниці, саме таких жінок описував давньогрецький історик Геродот та саме їх називали амазонками.

У знайденому на Мамай-горі похованні скіфської пані дослідники також розкопали мініатюрний посуд – лекіф, в якому тогочасні жінки знатного походження зберігали парфуми або ароматичні масла, вишукане бронзове люстерко, бронзові наконечники стріл та два свинцевих пряслиця. Поховання археологи орієнтовно датують першим тисячоліттям до Р.Х.

Лекіф. Фото: Мамай-Гора

Бронзове люстерко. Дзеркальця в уявленнях стародавніх людей, крім естетичної, мали також певну сакральну функцію і відношення до потойбічного світу – саме тому такий реквізит іноді зустрічається, зокрема, в жіночих скіфських похованнях.

 Бронзове люстерко. Фото: Мамай-Гора

"Пляма" поховальної ями, що в менш виразному вигляді була помічена археологами після зняття траншеї бульдозером, після горизонтальної зачистки штиковою лопатою дуже добре проглядалася.

З цього моменту почалася філігранна ручна робота по "зачистці", обережному дослідженню поховального комплексу – багатогодинна кропітка праця під літнім сонцем.

Тепер антропологи мають встановити, скільки ж років було цій амазонці, від чого вона померла – у бою чи від хвороби.

Дослідники також зазначили, що за кількістю понад два десятки належать жінкам-воїнам, амазонкам. Кожна десяка жінка у тогочасному суспільстві, а це 4 сторіччя до Р.Х, була воїном, носила зброю й відбувала військову повинність на ряду з чоловіками.

Читайте також:

"Кола на полях", або як спека допомагає археологам робити історичні знахідки. ФОТО

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"