95-літнього помічника СС українського походження депортували зі США до Німеччини. ФОТО

20 серпня з Нью-Йорка до Німеччини депортували 95-літнього колишнього есесівця українського походження Якова Палія.

Депортація Палія стала фіналом 14-літньої тяганини, пише "Нью-Йорк таймс". За роки таємне минуле пана Палія стало загальновідомим "секретом" у кварталі Дженсон-Хейтс, район Квінс м. Нью-Йорка, де він проживав.

Мешканці вже звикли до постійних протестів євреїв та інших під його двоповерховим будинком, з тих самих пір, як у 1993 році слідчі ідентифікували Палія.

 Яків Палій біля свого будинку в Нью-Йорку. Фото: Твіттер Джеффрі Гутермана

У 2003 році федеральний суд позбавив Палія американського громадянства, з’ясувавши, що в анкеті на прийняття громадянства він збрехав, сказавши, що в часи війни працював у родинному господарстві в Польщі та на німецькій фабриці.

Своїм сусідам і газеті "Нью-Йорк Таймс" (2003) Палій розповідав, що у віці 18 років його змусили вступити в німецьку армію, на що він погодився з остраху за свою родину. "Я ніколи не був колаборантом", — сказав тоді Палій.

Однак, згідно з документами судової справи проти нього, в 1943 році Палій, проживаючи в рідному селі П’ядики, нині Коломийського району Івано-Франківської області, добровільно зголосився в помічники СС [хіві - ІП].

Він служив охонцем у таборі примусової праці Травники, де есесівці розстріляли біля 6 тис. євреїв тільки за один день — 3 листопада 1943 року.

 Фото Якова Палія на американську візу 1949 року. Фото: Міністерство юстиції США/Ройтерс

Палія постановили депортувати ще в 2004 році. Але Сполучені Штати не могли знайти країну, яка б захотіла прийняти його. Тож Палій залишався нью-йоркцем упродовж тривалих політичних ігор між Польщею, Україною та Німеччиною (народився він на українських землях, які в той час надежали Польщі).

Урешті-решт, це завершилося 20 серпня, коли митно-імміграційна служба США забрала Палія з дому на інвалідному візку й вислала з країни, до якої він приїхав у 1949 році. Палій прибув до Дюссельдорфа в Німеччині найнятим медичним літаком у 21 серпня пополудні.

У заяві Білого Дому йдеться про те, що депортація була кінцевим результатом відновленого натиску адміністрації президента Трампа на Німеччину.

"Завжди добре, коли настає остаточна розв’язка, незалежно від того, наскільки неадекватною вона виглядає", — каже Пітер Блек, колишній головний історик Управління спеціальних розслідувань Мінстерства юстиції США, який перший викрив Палія майже три десятки років тому під час дослідження нацистських архівів у Празі. — "Хоч якесь правосуддя краще, ніж жодного".

В інтерв’ю газеті "Франкфуртер альгемайне цайтунг" німецький міністр закордонних справ Хайко Мас пояснив раптову зміну позиції його країни в цьому питанні:

"Ми приймаємо моральний обов’язок Німеччини, від чийого імені чинилася жахлива несправедливість під владою нацистів".

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".