Спецпроект

АНОНС: Наукові дебати про Голодомор: демографія і пам’ять

Чи оцінка демографічних втрат України внаслідок Голодомору є сферою науки чи ідеології? Як осмислення минулого може допомогти визначенню майбуття? Наскільки правдива українська демографічна статистика 1920–1930-х років? Чи реальні цифри втрат Голодомору в 7 мільйонів? Що Україні слід зробити для визнання світом Голодомору геноцидом? Про ці питання дебатуватимуть науковці публічно 13 вересня.

Попри те, що подіям та наслідкам сталінської політики творення голоду присвячено значну кількість наукових досліджень та публікацій, результати багатолітніх академічних дослідів – істориків, демографів, правників, економістів – усе ще залишаються практично невідомими та неусвідомленими широким загалом.

На цьому тлі певні, особливо чутливі для громадськості питання, раз у раз опиняються в епіцентрі різноманітних інформаційних кампаній та подекуди використовуються окремими політичними силами для досягнення власних інтересів.

 



Шануючи пам’ять мільйонів загиблих і тих, хто боровся і вижив в умовах сталінського Голодомору, Інститут історії України НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору та партнери анонсують проведення публічних наукових дебатів для обговорення двох важливих тем:

– Оцінка демографічних втрат України внаслідок Голодомору: сфера науки чи ідеології?
– Як осмислення минулого може допомогти визначенню майбуття?

На дебати за першою темою виносяться питання:
– Визначення демографічних втрат як наукова проблема.
– Рівень правдивості української демографічної статистики 1920–1930-х років.
– Дефініція демографічних втрат та методи їх обчислення.
– Достовірність демографічних прогнозів 1920–1930 років і можливість їх використання при визначенні втрат.
– Втрати внаслідок Голодомору у 7 мільйонів і більше: чи реальні ці цифри?

На дебати за другою темою виносяться питання:
– Голодомор у оцінках Рафаїла Лемкіна та у контексті міжнародного права. Що Україні слід зробити для визнання світом Голодомору геноцидом?
– Наскільки добре сучасна західна спільнота обізнана про Голодомор? Роль публічних інтелектуалів в поширенні інформації про Україну та її минуле. Книга лауреатки Пулітцерівської премії Енн Епплбом "Червоний голод: війна Сталіна проти України", 2017.
– Чи потребує змін культура пам’яті про голод-геноцид в Україні: Pro et Contra.

13 вересня, четвер, 13.00–20.00

Місце: Інститут демографії НАН України, 11 поверх, актова зала (Київ, бул. Тараса Шевченка, 60).

Організатори:  Інститут історії України НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), за сприяння Українського інституту національної пам’яті, Науково-освітнього консорціуму з вивчення Голодомору (HREC) при Канадському інституті українських студій, Українського наукового інституту Гарвардського університету

Вхід вільний.

З додатковими питаннями звертайтеся на електронну пошту: demography@idss.org.ua
та за телефоном +38 067 329 2889

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.