Спецпроект

АНОНС: Наукові дебати про Голодомор: демографія і пам’ять

Чи оцінка демографічних втрат України внаслідок Голодомору є сферою науки чи ідеології? Як осмислення минулого може допомогти визначенню майбуття? Наскільки правдива українська демографічна статистика 1920–1930-х років? Чи реальні цифри втрат Голодомору в 7 мільйонів? Що Україні слід зробити для визнання світом Голодомору геноцидом? Про ці питання дебатуватимуть науковці публічно 13 вересня.

Попри те, що подіям та наслідкам сталінської політики творення голоду присвячено значну кількість наукових досліджень та публікацій, результати багатолітніх академічних дослідів – істориків, демографів, правників, економістів – усе ще залишаються практично невідомими та неусвідомленими широким загалом.

На цьому тлі певні, особливо чутливі для громадськості питання, раз у раз опиняються в епіцентрі різноманітних інформаційних кампаній та подекуди використовуються окремими політичними силами для досягнення власних інтересів.

 



Шануючи пам’ять мільйонів загиблих і тих, хто боровся і вижив в умовах сталінського Голодомору, Інститут історії України НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору та партнери анонсують проведення публічних наукових дебатів для обговорення двох важливих тем:

– Оцінка демографічних втрат України внаслідок Голодомору: сфера науки чи ідеології?
– Як осмислення минулого може допомогти визначенню майбуття?

На дебати за першою темою виносяться питання:
– Визначення демографічних втрат як наукова проблема.
– Рівень правдивості української демографічної статистики 1920–1930-х років.
– Дефініція демографічних втрат та методи їх обчислення.
– Достовірність демографічних прогнозів 1920–1930 років і можливість їх використання при визначенні втрат.
– Втрати внаслідок Голодомору у 7 мільйонів і більше: чи реальні ці цифри?

На дебати за другою темою виносяться питання:
– Голодомор у оцінках Рафаїла Лемкіна та у контексті міжнародного права. Що Україні слід зробити для визнання світом Голодомору геноцидом?
– Наскільки добре сучасна західна спільнота обізнана про Голодомор? Роль публічних інтелектуалів в поширенні інформації про Україну та її минуле. Книга лауреатки Пулітцерівської премії Енн Епплбом "Червоний голод: війна Сталіна проти України", 2017.
– Чи потребує змін культура пам’яті про голод-геноцид в Україні: Pro et Contra.

13 вересня, четвер, 13.00–20.00

Місце: Інститут демографії НАН України, 11 поверх, актова зала (Київ, бул. Тараса Шевченка, 60).

Організатори:  Інститут історії України НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), за сприяння Українського інституту національної пам’яті, Науково-освітнього консорціуму з вивчення Голодомору (HREC) при Канадському інституті українських студій, Українського наукового інституту Гарвардського університету

Вхід вільний.

З додатковими питаннями звертайтеся на електронну пошту: demography@idss.org.ua
та за телефоном +38 067 329 2889

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".