На Одещині відкрили меморіал землякам, які воювали за УНР. ФОТО

15 вересня у м. Ананьєві урочисто відкрили перший в Одеській області військовий меморіал, присвячений воякам Армії Української Народної Республіки.

Про це повідомляє організатор встановлення монумента Благодійний фонд "Героїка" на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Почесну варту біля пам’ятника несли військові Збройних сил України та реконструктори, вбрані в однострої Армії УНР. Військовий оркестр Військової академії м. Одеса виконав гімн нової армії "Зродились ми великої години".

 Усі фото: FB "Героїки"

Меморіал розташовується на в’їзді до міста. На білій колонні височіє орден Армії УНР Залізний Хрест "За Зимовий похід і бої". Це перший орден в історії українського війська. Ним відзначали учасників Першого Зимового походу, що тривав під командуванням генерал-поручника Михайла Омеляновича-Павленка тилами білих та червоних військ в період із 6 грудня 1919-го по 6 травня 1920 року.

 
 
 
 

"На пам’ятнику викарбувані імена 106 вояків, які походять з Ананьївського повіту Херсонської губернії і в лавах Армії УНР боролись за незалежність України проти білих і червоних окупантів. Тепер військовий чин цих людей достойно відзначений", – підсумовує Павло Подобєд, голова правління фонду "Героїка".

 Координатор Благодійного фонду "Героїка" Павло Подобєд

Меморіальний комплекс збудовано на пожертви, зібрані благодійним фондом "Героїка". Автором проекту та виконавцем робіт став учасник бойових дій, доброволець Олег Собченко з Черкащини. У будівництві допомагали місцеві волонтери.

"Ми увічнили серію переможних боїв, що відбулись 16-19 квітня 1920 р. Тоді, в результаті злагоджених дій ананьївських повстанців та підрозділів Армії УНР, українці заволоділи Ананьєвим та довколишніми селами, змусивши російських більшовиків залишити власні позиції. Цей бій уславив Одещину як місце перемоги української зброї", – пояснює Собченко.

Вшанувати героїв українського війська зібрались представники місцевої та обласної влади, ветерани сучасної російсько-української війни, представники громадськості.

Читайте також:

У Німеччині зіпсували меморіал українським військовополоненим Першої світової

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.