В'ятрович: Протистояти "руському міру" варто окремим законом, а не змінами до декомунізаційного

Законопроекти про заборону пропаганди "руського міра" можуть призвести до розбалансування чинного закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки".

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському інституті національної пам'яті.

Ідеться про те, що в Верховній Раді України зареєстрували два законопроекти № 9139 та № 9200 про засудження і заборону пропаганди "руського міра". 

Інститут заявив про підтримку мети цих законопроектів, але зазначив, що вони не вповні відповідають заявленим авторами цілям та можуть спричинити розбалансування чинного закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки".

В Інституті вважають недоречним законодавче оформлення стримуючих механізмів проти загроз "руського міра" у формі змін до закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки".

Адже пропоновані правки суперечать логіці декомунізаційного закону. У ньому йдеться про засудження двох злочинних тоталітарних режимів, а не їх ідеології. Тому чинний закон забороняє не ідеї, а використання визначеної символіки.

Натомість у законопроектах №9139 та №9200 пропонується засудження і заборона "імперської ідеології держави-агресора" або "пропаганди руського міра", але не засуджується жоден режим. Крім того зазначений у законопроекті № 9200 перелік забороненої символіки є недостатньо чітким та повним для його ефективного застосування.

Також запропоновані в законопроектах визначення ключових термінів "руський мір" і "пропаганди пропаганди руського міра" не чітко прописані, що, на думку спеціалістів, також викличе труднощі при застосуванні норм закону на практиці і створить простір для довільного трактування.

Те саме стосується й інших визначень, наприклад, "формування культу осіб перших керівників РФ" чи "поширення ідеї об’єднання в єдиний "триєдиний російський народ".

Крім того, термін "пропаганда руського міра" містить визначення, які підпадають під ознаки злочинів, вже окреслених низкою статей Кримінального кодексу України (ст. 109 ККУ "Дії по насильницькій зміні чи поваленню конституційного ладу", ст. 110 "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України", ст. 111 ККУ – "Державна зрада" тощо).

З точки зору кримінального права, це створює невизначеність у кваліфікації діяння та навпаки ускладнить притягнення до відповідальності. Відтак не спростить спроби зупинити такого роду правопорушення, а ускладнить їх.

"Обидва законопроекти є недоречною модифікацією закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" і не вирішують завдань, поставлених їхніми авторами в пояснювальних записках, не дають юридично конкретних визначень "рускому міру", не прописують реальних механізмів боротьби з пропагандою чи символікою РФ та ОРДЛО.

Натомість правки несуть загрозу розбалансування чинного Закону, спричинять негативну реакцію з боку Європейського Союзу та Венеційської комісії, дадуть критикам декомунізації аргументи для публічних атак на Закон"
, - коментує Голова Інституту Володимир В’ятрович.

Тому, підтримуючи магістральну ідею та мету обох законопроектів – потребу створити інструменти для боротьби з агресією "руского міра" в Україні, Інститут пропонує реалізувати їх через спеціальний законодавчий акт.

"Для його опрацювання, - зазначив В’ятрович, - пропонуємо скористатися нашим досвідом підготовки декомунізаційного пакету законів і провести низку експертних обговорень. Український інститут національної пам’яті готовий взяти участь в таких заходах".

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"