Кабмін надав УІНП можливіcть створювати регіональні філії

Кабінет Міністрів України прийняв Постанову, яка надає Українському інституту національної пам’яті можливість створити свої регіональні представництва.

Уже в наступному році буде створено 5 міжрегіональних відділів Інституту, діяльність яких охопить усі області України. Місцями розташування таких підрозділів стануть міста Харків, Дніпро, Вінниця, Одеса та Львів, повідомили "Історичній правді" в УІНП.

"Це рішення важливе як для того, щоб реалізувати загальноукраїнську політику національної пам‘яті на місцевому рівні, так і для того, аби в цю політику імплементувати особливості нашої локальної історії", - говорить Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

"На сьогодні Інститут позбавлений реальної можливості достатньою мірою враховувати регіональні особливості. Створення структурних підрозділів у регіонах дасть можливість більш ефективно здійснювати свою роботу - ми зможемо дійти до кожної конкретної школи, музею, міської ради, сільської ради. Це допоможе втягнути локальні історії в загальнодержавний дискурс", - пояснює Перший заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак.

Нагадаємо, Український інститут національної пам’яті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу. 

Основними завданнями Інституту є, зокрема, організація всебічного вивчення історії українського державотворення, етапів боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі; здійснення комплексу заходів з увічнення пам’яті учасників українського визвольного руху, Української революції 1917-1921 років, воєн, жертв Голодомору 1932-1933 років, масового голоду 1921-1923, 1946-1947 років та політичних репресій, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях; організація дослідження історичної спадщини та сприяння інтеграції в українське суспільство національних меншин і корінних народів; популяризація історії України, її видатних особистостей; подолання історичних міфів. 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.