Товариство "Меморіал" відкрило пам’ятник з іменам жертв і виконавців комуністичних репресій

27 жовтня в Москві відкрили Стіну пам’яті на місці масового захоронення жертв розстрілів НКВД СРСР — спецоб’єкті "Комунарка". Виявилося, на інформаційних таблицях поруч з іменами розстріляних вибито також імена їхніх катів, які згодом потрапили під репресії.

Цей пам’ятник за проектом Петра Пастернака споруджено зусиллями Міжнародного товариства "Меморіал" і парафії Храму свв. Новомучеників і Сповідників Російських у Комунарці, а благословення надав патріарх Московський Кирило, повідомляє сайт Міжнародного "Меморіалу".

Меморіал являє собою стенди зі списками імен людей, репресованих НКВД у часи Великого терору 1937—1938 років і захоронених у "Комунарці".

 Фото: bessmertnybarak.ru

Керівники просвітницького проекту "Безсмертний барак", який збирає інформацію про репресії комуністичного режиму, помітили, що у цих списках є й службовці НКВД — виконавці терору, які згодом самі з катів перетворилися на жертв.

"Безсмертний барак" нарахував 55 працівників держбезпеки — безпосередніх виконавців репресій. Зокрема серед них — народний комісар внутрішніх справ СРСР Генріх Ягода (липень 1934 — вересень 1938) і керівник НКВД УРСР Ізраїль Леплевський (червень 1937 — січень 1938).

Фото: bessmertnybarak.ru 

"Ми перелічили тільки тих, чи злочини проти людяності доведені часом. Вони не реабілітовані. Нам стали писати родичі репресованих, вони обурювалися, что імена їхніх рідних в одному списку з катами", — пишуть на сайті проекту.

У відповідь на критику товариство "Меморіал" опублікувало на сторінці у "Фейсбуці" відповідь, у якій назвало Стіну пам’яті не меморіалом, а могильною плитою з інформаційно-довідковою метою про всіх без винятку захоронених:

"Було би зручніше й приємніше, якби окремо були захоронені симпатичні люди, а окремо — злочинці. Але устрій системи радянського терору був такий, що заарештованим і розстріляним міг бути будь-хто, і хороший, і поганий, і поховані вони в одній землі; що не знімає персональної відповідальності кожно за скоєне за життя… Нинішня стіна — це не пам’ятник і не меморіал, не йдеться про реабілітацію чи канонізацію, йдеться про перелік імен похованих на розстрільному полігоні Комунарка".

"Безсмерний барак" назвав таке пояснення маніпуляцією і закликав читачів до боротьби за зміну меморіалу.

"Ми вимагаємо, щоб прізвища катів прибрали з пам’ятника. Стіну потрібно переробити. Якомога ближчим часом потрібно виготовити окрему інформаційну дошку з прізвищами тих, хто осбисто здійснював репресії. Кати не повинні бути пом’януті на одному пам’ятнику з жертвами", — заявили учасники проекту "Безсмерний барак".

ДОВІДКА:

Спецоб’єкт НКВД "Комунарка" організували на місці дачі наркома внутрішніх справ СРСР Ягоди після його арешту. З 2 вересня 1937 року по 24 листопада 1941-го тут захоронили 6609 осіб, розстріляних у ході сталінських репресій.

До самого кінця СРСР у 1991 році "Комунарка" залишалася охоронюваним спецоб’єктом органів держбезпеки.

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".