Історичний музей у Дніпрі отримав нового директора зі скандалом

Директором історичного музею імені Дмитра Яворницького у Дніпрі обрали власницю ресторану "Гуляй-Поле" Юлію Пісчанську.

Про це повідомляє "Новинарня" з посиланням на "Дніпроград".

"Керуючись нормами Закону України "Про культуру" конкурсною комісією було прийнято рішення визнати переможцем конкурсного добору на посаду директора комунального закладу культури "Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького" Дніпропетровської обласної ради" Пісчанську Юлію Вікторівну", — йдеться в оголошені.

 Юлія Пісчанська. Фото: litsa.com.ua

Відомо, що Юлія Пісчанська надала документи, в яких були зазначені неправдиві дані.

Зокрема, в автобіографії Пісчанська вказала, що з 2011 року і по теперішній час працює продюсером в ТОВ "Горизонт-Фільм". Водночас, за даними відкритих реєстрів, ТОВ "Горизонт-Фільм" було зареєстроване в Ялті лише у 2012 році.

 Фото: dniprograd.org

Окрім цього, під час голосування комісія закрила вказала на двері присутнім представникам ЗМІ та громадськості.

  Фото: dniprograd.org

Водночас заступник голови облради Валерій Безус зауважив, що конкурс на посаду директора Історичного музею викриває масштабну проблему, яка часто є коренем багатьох інших проблемЗокрема, він пише, що в Україні не треба бути професіоналом — треба бути лише "успішним".

"Що таке "успішність" в Україні сьогодні? Це — типовий совок періоду занепаду — гроші та зв’язки. Й назвіть гроші — це теж по совковому вторинно. Треба бути "своїм" для тих хто при владі. А коли в тебе вже є гроші та зв’язки — це не така вже велика проблема за будь якої влади", — зауважує Безус.

Наразі голова облради Гліб Пригунов видав розпорядження, в якому йдеться про звільнення нинішньої директорки музею, досвідченої Надії Капустіної та призначення на посаду Юлії Пісчанської як виконувача обов'язків. Це розпорядження має затвердити депутатський корпус під час сесії обласної ради й укласти з новою директоркою контракт.

Рішення про затвердження Пісчанської обурило багатьох представників громадськості. Зокрема, емоційну заяву опублікувала на своєму сайті  редакція журналу "Музеї України":

"Є підозра, що з приходом "нового менеджменту" в Національний музей, що зберігає безцінні скарби козацької доби та символічні експонати української нації, будуть розграбовані, підмінені чи пошкоджені унікальні музейні фонди. А це вже нахабний виклик Національній безпеці України, країни, що веде виснажливу війну на Сході, має окупований Крим.

Тому журналісти, спільно з кількома Народними депутатами України, готують звернення до РНБО і керівників СБУ. Зрозуміло, сподіваємося на увагу фіскальних органів до "неймовірних економічних" сімейних досягнень родини "нового дирехтора"…Звернення Президенту України і депутатам Дніпропетровської обласної Ради вже направлено".

Нагадаємо, 21 листопада Національний музей Революції гідності відкрив Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану в Будинку профспілок.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.