Німеччина повернула Україні картину, вивезену під час Другої світової

Мова йде про картину Сергія Васильківського “Етюд з будинком”, викрадену нацистами.

Про це інформує УНН із посиланням на прес-службу Мінкультури.

 Фото: Мінкульт

Як повідомили у прес-службі, під час ХІІ засідання Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, яке проходило у Києві 27-28 листопада, німецька сторона повернула картину видатного українського живописця другої пол.ХІХ — поч. ХХ ст. Сергія Івановича Васильківського "Етюд з будинком".

Посол з особливих доручень Федерального міністерства закордонних справ ФРН Міхаель Янсен передав картину співголові Змішаної українсько-німецької комісії — першому заступнику міністра культури України Світлані Фоменко.

У прес-службі відзначили, що картина, вивезена з Харківського художнього музею в роки Другої світової війни була виявлена наприкінці 2016 року.

"Вже найближчим часом Міністерство культури України планує повернути картину до Харківського художнього музею для постійного зберігання та експонування, що є знаковою подією в житті музею, адже це єдина картина, що більш ніж за 70 років повертається до Музею", — йдеться у повідомленні.

Українська сторона подякувала німецькій стороні за цей шляхетний крок та висловила сподівання на подальшу співпрацю в напрямку розшуку втрачених культурних цінностей, зазначили у відомстві.

Довідка. Відомий український художник Сергій Іванович Васильківський, уродженець Харківської області залишив по собі гідний набуток для українського мистецтва — майже 3 000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість з них була втрачена в роки Другої світової війни). Сьогодні в музеях і приватних збірках нараховують біля 500 його творів.

Читайте також:

Український фільм 1930 року, який вважався втраченим, випадково знайшли в Японії

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.