У Вінниці відкрилася експозиція врятованих і знищених артефактів. ФОТО

Щоб привернути увагу до проблеми пограбування пам’яток археології, Вінницький обласний краєзнавчий музей представив виставку «Викрадачі минулого. Врятовані і знищені пам’ятки археології».

Про це пише Олеся Шуткевич для видання "День".

 Фото: Олеся Шуткевич

Вона складається з унікальних старовинних речей, які назавжди "замовкли" для науковців, оскільки з різних причин були вирвані з історичного контексту. На противагу "німим" артефактам музейники розмістили найяскравіші відкриття професійних археологів, чиї дослідження дозволили отримали максимум інформації про побут чи духовний світ тих, хто жив на цій землі до нас.

 Фото: Олеся Шуткевич

"Пограбування пам’яток археології в Україні набуло масштабів гуманітарної катастрофи. І це ще один фронт, про який ми не мусить забувати, інакше втратимо свою культурну спадщину назавжди, – зауважує завідуюча сектором археології Вінницького обласного краєзнавчого музею Ольга Грабовська.

– Ні для кого не секрет, що те явище, яке в нас звикли називати "чорною археологією", але яке, звичайно, не має до науки археології жодного стосунку, бо це грабіжництво, мародерство і тому подібне, – набуло в Україні катастрофічних масштабів. Воно тісно пов’язане з питаннями нелегального обігу культурних цінностей, їх вивезенням за кордон.

Все це, звичайно, дуже псує авторитет України на міжнародній арені. Тому важливим залишається питання просвітництва, пояснення того, що при грабунку пам’яток інформація втрачається і втрачається назавжди".

 Фото: Олеся Шуткевич

Виставка побудована у хронологічному порядку, але за принципом контрасту: поруч представлені артефакти однієї епохи, але один із ним містить вичерпну інформацію, а інших навіки залишився "мовчазним".

Цікавою є центральна композиція. З одного боку це чорна дошка з розміщеними у підніжжі людськими кістками, як наслідок пограбування кургану.

Натомість з іншого боку можна побачити антропоморфну стелу і кістяки, за якими археологи відкрили величезний пласт інформації про духовний світ племен доби бронзи, включаючи реконструкцію зовнішнього вигляду тих, хто був похований. Ці археологічні розкопки проводилися на території Ямпільського району у 2014 році українсько-польською експедицією.

 Фото: Олеся Шуткевич

"Ми представляємо пам’ятки знищені і пам’ятки, які були врятовані завдяки проведенню досліджень, – від трипільської культури і до давньоруського часу, – продовжує Ольга Грабовська.

– Розпочинається експозиція з поселення трипільської культури Білий Камінь, яке почали досліджувати ще у 1928 році. Воно простягається на території трьох районів. Але коли ми приїхали туди кілька років тому, то ми побачили величезні ями і купи битої кераміки.

Грабіжники шукали певні речі, очевидно на замовлення, все інше їх не цікавило. Вони знищили трипільські житла, а з ними й інформацію про них… Сьогодні знищення нашого минулого введено в ранг дозвілля. Можете знайти в Інтернеті тури для скарбошукачів. Ніхто не замислюється, що це насправді кримінальний злочин, злочин проти тих, хто буде після нас".

 Фото: Олеся Шуткевич

Експозиція "Викрадачі минулого" показує, як багато можуть розповісти старовинні речі і як легко можна втратити своє минуле, знищивши сліди давніх культур. Працюватиме виставка-контраст до 10 лютого 2019 року.

Нагадуємо, що під Каїром знайшли вісім саркофагів із муміями.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.