АНОНС: У Львові поговорять про ідеї та виклики музею Революції Гідності

Музей, що зародився як прояв громадянської позиції, як майданівська ініціатива, переріс у офіційну державну інституцію.

Це логічний і правильний наслідок перемоги Революції Гідності – держава задекларувала свій обов’язок збереження пам’яті про Майдан та пропагування його цінностей – кажуть організатори.

 

Для музею це гарантія подальшого існування, але також і виклик: наскільки можливо бути динамічною інституцією в умовах бюрократичних обмежувачів?

Новостворений музей не має своїх виставкових площ та необхідної інфраструктури приміщень. По суті, завдання всієї команди Музею – будувати його.

І йдеться як про спорудження реальних стін музею та створення меморіалу, так і про втілення ідеї динамічної інституції, спрямованої однаковою мірою на пам’ять про минуле, як і на творення простору майбутнього.

Співробітники Національного музею Революції Гідності Ольга Сало та Катерина Зайцева розкажуть про ідеї, виклики та успіхи музею, а також запрошують долучитись до розмови про те, як працювати з темою Майдану.

Час: 11 грудня, вівторок, 19.00

Місце: Підземелля Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла, вул. Театральна, 11; вхід з просп. Свободи

Вхід вільний!

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.