На Шевченківську премію знову висунули псевдонауковця

Ведучий програми "Цивілізація Incognita" Валерій Бебик стверджує, що на території України відбувалося формування європейської цивілізації. Він претендує на Шевченківську премію в номінації "Кіномистецтво".

Як повідомляє видання "Гордон" із посиланням на сайт премії, Бебик претендує на премію в номінації "Кіномистецтво" і 16 листопада потрапив до другого туру конкурсу. На державну премію також претендують режисери Роман Бондарчук, Тарас Томенко і Дмитро Ломачук.

 Фото: Цивілізація Incognita. UA 

На здобуття нагороди Бебика висунула київська організація Національної спілки журналістів України за цикл документальних фільмів "Томос для України".

"Вказані фільми є науково-документальним витвором кіномистецтва, котрий доводить, що організоване християнство, яке виникло на базі солярного культу бога сонця Кола, в Україні було розповсюджене ще в перші століття н.е.", – ідеться на сайті премії.

Доктор політичних наук, професор Бебик просуває теорії про те, що українська цивілізація сформувала європейську цивілізацію в 6–8 тис. до Р.Х., а також про те, що Ісус Христос був жерцем храму бога Птаха при царі Менесі. Він також стверджував, що практично всі давньогрецькі боги походять з українського Причорномор'я і мають трипільське та скіфське походження.

В інтерв'ю порталу "Аратта" у 2014 році він заявив, що "українці – перші, хто вступив у контакт із богом, створив писемність і зародки сучасної людської цивілізації".

Бебик був членом громадської гуманітарної ради за екс-президента Віктора Януковича, з 2015-го до 2017 року очолював громадську раду при Міністерстві інформаційної політики.

У 2012 році журнал "Археологія" у відкритому листі до мас-медіа заявив, що теорії Бебика наукова спільнота вважає профанацією і лженаукою.

"Фантастичні оповідки Бебика – по суті, профанація науки, вони дискредитують... усю країну", – ідеться в повідомленні.

У 2014 році Спілка археологів України у зв'язку з черговим висуненням Бебика на Шевченківську премію закликала членів парламентського комітету з культури, Держкомтелерадіо та громадськість не транслювати його псевдонаукових теорій. Звернення підписало 66 українських археологів, зокрема чотири членкори Національної академії наук України.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.