Київську вулицю назвали на честь колишнього командувача Сухопутних військ

У Києві назвали вулицю на честь генерала Воробйова, який відмовився виводити армію проти Майдану

У Києві перейменували вулицю Курську в Солом'янському районі на вулицю генерала Геннадія Воробйова (1961—2017).

Перейменування підтримали 66 депутатів, повідомляє "Новое время" з посиланням на прес-службу Київради, 

Перед голосуванням це питання пройшло громадське обговорення.

Генерал-полковник Геннадій Воробйов помер 11 лютого 2017 року у своєму робочому кабінеті в Києві.

Генерал-полковник Геннадій Воробйов

У 2009-2014 роках генерал Воробйов обіймав посаду командувача Сухопутних військ. 16 січня 2014 року він відмовився виконувати наказ про застосування сили до активістів Майдану і наступного для був звільнений з посади. 16 лютого 2014 року Воробйова призначили першим заступником начальника Генерального штабу Збройних сил України.

З початком агресії проти України Геннадій Воробйов понад два роки війни прослужив безпосередньо на передовій. Останні місяці життя бойовий досвід передавав наступному поколінню військових, керуючи Національним університетом оборони України ім. Івана Черняховського.

Президент України Петро Порошенко нагородив його орденом Богдана Хмельницького I ступеня посмертно.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками