Героєві Другого Зимового походу встановили дошку в рідному селі на Запоріжжі. ФОТО

На будівлі школи у с. Юріївка Приморського району Запорізької області встановили інформаційну дошку на честь солдата армії Української Народної Республіки, уродженця села Савелія Хрустяка.

Відкриття меморіального знаку приурочили до Дня Збройних сил України, повідомляє Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА.

Кандидат історичних наук, керівник дослідницького центру "Спадщина" Юрій Щур акцентував увагу на важливих життєвих виборах Савелія Хрустяка. Першим було рішення визволяти рідну Україну замість того, щоб жити в Польщі або поїхати далі на Захід.  Друга життєва дилема постала перед ним вже у чекістських катівнях – зрадити Україну, піти на службу до червоних або померти. Савелій Хрустяк обрав безсмертя.

 Фото: Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА

Савелій Курмич Хрустяк (за ін. даними Прусняк) народився 5 грудня 1895 року, з дитинства працював у сільському господарстві. Можливо, закінчив кілька класів церковно-приходської школи.

У 1919 році Савелій вступив до Армії Української Народної Республіки, воював проти Червоної армії та білогвардійських Збройних сил Півдня Росії. У кінці 1920 року був інтернований у польському таборі для військовополонених. Попри важкі поневіряння молодий патріот без вагань приєднався до Другого зимового походу українського війська під командуванням Юрія Тютюнника в листопаді 1921 року.

Так виглядає меморіальна дошка. Фото: Юрій Щур   

Савелій Хрустяк служив в обозі 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії.  Після розгрому загонів Тютюнника біля с. Малі Міньки він потрапив до більшовицького полону. Разом із 359 побратимами Хрустяка розстріляли 22 листопада 1921 року поблизу містечка Базар на Житомирщині.

Разом з іншими героями бою під Базаром Савелія Хрустяка посмертно реабілітували у квітні 1998 року

 Фото: Юрій Щур   

Заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко наголосив: "Завдяки політиці Президента та Уряду ми повертаємо справжню українську історію, відновлюємо сторінки боротьби за нашу свободу сто років тому. Активну участь у цих історичних подіях брали жителі Запорізького краю. Наш обов’язок сьогодні – не повторити помилок минулого, укріплювати Українську армію, дбати про оборону нашої держави".

Пам’ять полеглих воїнів вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів, прозвучали патріотичні вірші у виконанні школярів.

Нагадаємо, у Чернігівській області встановили меморіальну дошку на честь керівника осередку ОУН, який діяв на території Борзнянського району.

Мої парламентські вибори: 1990 рік

«…Отрицательное воздействие на обстановку в городе Житомире имели выступления участников республиканского фестиваля «Червона рута», концерты которого проходили 10-11 февраля в Облмуздрамтеатре. В программе, выступлениях пропогандировалась идея «самостоятельной Украины»… - КГБ сигналізувало «нагору» про ситуацію в Житомирі.

Влад Троїцький: «В Україні починає формуватися традиція усвідомлення генезису»

Інтерв’ю з театральним режисером Владом Троїцьким для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Восьме травня. Чому полеглих згадують у тиші

8 травня 1919 року лондонський часопис Evening News надрукував лист одного з своїх дописувачів із міркуваннями про те, як краще відзначити «День миру» - тобто першу річницю завершення світової війни. Його автор закликав започаткувати нову загальнонаціональну традицію - згадувати загиблих у війні хвилинами мовчання.

Вінстон Черчилль: "Совєтська загроза вже замінила собою нацистського ворога…"

На тлі 80-ї річниці завершення Другої світової війни варто згадати про одну з ключових постатей тих подій – прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Спенсера Черчилля – харизматичного політика, який понад усе в своєму житті нероздільно й повсякчас дбав про свій власний престиж та престиж Великої Британії, а перемогу над її ворогами вважав своєю власною справою, зумівши реалізувати з блискавичною енергійністю свою дитячу мрію – за умови можливості мати два життя – одне прожити як політик, друге – як воєначальник.