In memoriam. Помер літературознавець Леонід Ушкалов

25 лютого не стало харківського літературознавця, професора Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди Леоніда Ушкалова.

Про це повідомив український ПЕН-клуб у "Фейсбуці".

Леонід Ушкалов — автор академічних розвідок з історії української літератури та науково-популярних праць, серед яких "Нариси з філософії Григорія Сковороди", "З історії української літератури XVII–XVIII століть", "Есеї про українське бароко", "Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання", "Що таке українська література: есеї", "Література і філософія: доба українського бароко" та ін.

 Леонід Ушкалов. Фото: FB PEN Ukraine

Саме завдяки Леоніду Ушкалову 2011 року друком з'явилося перше повне академічне видання творів Григорія Сковороди. 

Останні видання Ушкалова — "Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди" і "Шевченко від А до Я".

Ушкалов народився 5 листопада 1956 року в м. Краснопіллі, що в Сумській області. Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету (1982), де став викладати на кафедрі української та світової літератури.

В Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН захистив кандидатську дисертацію "Творчість Григорія Сковороди і антична культура" (1989) і докторську дисертацію "Література українського бароко в її зв’язках із філософією" (1996).

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.