УПЦ МП повернула Плащаницю ХІХ століття Національному музею

Унікальну реліквію – Плащаницю ХІХ століття повернуто зі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічого монастиря УПЦ) до Національного Музею народної архітектури та побуту України.

Про це повідомляє прес-служба Міністерства культури, передає Укрінформ.

 Фото: Укрінформ

"Через 28 років до основного місця зберігання та обліку – фондів Національного Музею народної архітектури та побуту України зі Свято–Успенської Києво–Печерської Лаври (чоловічого монастиря УПЦ) повернуто унікальний музейний предмет державної частини Музейного фонду України – Плащаницю ХІХ століття", - ідеться в повідомленні.

Як зазначається, цей музейний предмет у квітні 1991 року було передано на тимчасове зберігання до Свято–Успенської Києво–Печерської Лаври.

Вже 30 травня 1991 року реліквія мала бути повернута до Музейного фонду. Однак, за згодою тодішніх керівників Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, термін перебування Плащаниці в Лаврі неодноразово продовжувався.

 Фото: Укрінформ

У 2009 році Архієпископ Вишгородський, намісник Свято–Успенської Києво–Печерської Лаври Павло листом поінформував Музей про відсутність Плащаниці.

Подальші перемовини Музею зі Свято–Успенською Києво–Печерською Лаврою стосовно повернення музейного предмета були безрезультатними.

І лише на початку 2019 року за результатами проведеної Мінкультури роботи церква повернула реліквію до фондів Національного Музею народної архітектури та побуту України.

 Фото: Укрінформ

Довідково. Плащаниця походить із села Дорогинка Фастівського району Київської області. Виготовлена з оксамитової тканини темно-коричневого кольору, технікою гаптування сухозліткою сріблястого кольору. На Плащаниці зображено тіло Христове, німб над головою Христа, зірки та серафими по чотирьох кутах.

Читайте також:

США повернуть Україні картину, яка була викрадена у часи Другої світової війни

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.