У Києві говорили про імперську спадщину в Україні та що з нею робити. ФОТО

Що таке імперська спадщина, як її оцінювати та що з нею робити – на ці та інші питання шукали відповіді історики, політологи, громадські діячі під час круглого столу «Імперська спадщина: як і що з нею робити?», що відбувся 14 березня 2019 року в УНІА «Укрінформ».

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 Фото: УІНП

"РФ у війні проти України використовує все, що пов’язує нас з минулим. Тож з міркувань безпеки надзвичайно важливо продовжувати кроки, що нівелюють цей вплив. Одним з таких кроків була декомунізація, нині маємо позбутися залишків колонізації…

Важливо запустити переосмислення радянського минулого, тому що спільні міфи, стереотипи, такі тези, як "один народ", "одна держава", нав’язані ще радянською пропагандою, використовуються сучасною російською пропагандою для мобілізації на боротьбу проти сучасної Української держави.

Під час декомунізації ми побачили, що за шаром комуністичного минулого відкривається шар російсько-імперського минулого – коли тим чи іншим топонімам повертали історичні назви, і ці історичні назви були присвячені керівникам Російської імперії, її воєначальникам тощо", – наголосив Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

 Фото: УІНП

За його словами, прикладом того, наскільки багатим є цей російсько-імперський шар в Україні, є, зокрема, такий відомий персонаж російської історії, як Алєксандр Суворов. Адже в Україні щонайменше 290 об’єктів топоніміки присвячені безпосередньо йому плюс встановлено 5 пам’ятників.

"Події на Донбасі, анексія Криму черговий раз загострили необхідність позбавлення від цієї імперської спадщини, яка використовується РФ для того, аби якимось чином легітимізувати свою агресію проти сучасної України.

Саме з цих міркувань нею було відновлено такі терміни, як "Новоросія", з цих міркувань говориться про те, що ті чи інші території України, особливо на півдні і сході, не мали своєї історії до появи тут російської імперії", – зазначив Володимир В'ятрович.

Завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ Віктор Брехуненко підкреслив, що нав’язування імперської топоніміки й імперського способу бачення українського минулого базувалося на кількох моментах і один з них пов’язаний із датами "заснування" міст та інших населених пунктів.

 Фото: УІНП

"Російські ідеологічні праці ХІХ – початку ХХ століть, а потім і радянські, намагалися подати заснування будь-якого з них винятково від тих часів, коли тут вперше з’явилися росіяни або коли ця територія зайшла до Російської імперії.

В такий спосіб намагалися відрізати попередній шмат української історії. Тому в рамках деімперіалізації треба звернути увагу на цей ключовий момент, зокрема стосовно таких міст, як Одеса, Дніпро, коли треба криком кричати стосовно невідповідності офіційно затверджених дат заснування цих міст з історичними реаліями, які не мають нічого спільного з цими датами", – наголосив науковець.

Директор Інституту світової політики Євген Магда зазначив: "Тривале співжиття двох народів поряд створило стереотип, у межах якого багато людей опираються усвідомленню статусу України як колонії Російської Імперії.

Нам потрібно розуміти, що питання побудови історичної політики, політики пам’яті, політики деколонізації потребують максимальних зусиль і широких дискусій. Ми маємо доносити власну позицію достатньо прозоро та очевидно, використовуючи сучасні засоби комунікацій".

 Фото: УІНП

Мрідула Гош, політолог, історик-міжнародник з науковим ступенем кандидата наук, правозахисниця, журналіст, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку, сказала, що "деколонізація в Україні вже відбувається, більше того вона бере свій початок від Тараса Шевченка, адже його твори є антиколоніальною літературою".

Також пані Мрідула вказала: "Україна як колонія відрізняється від усіх інших колоній в історії. Якщо вважати так і починати тут постколоніальну дискусію з наукової точки зору, то ми повинні відходити і чітко показати негатив наративів колонізатора".

"Серйозною складовою деколонізації є креативний спротив сучасних інтелектуалів, що призведе до духовного ренесансу". – закцентувала Мрідула Гош.

 Фото: УІНП

Український юрист, аудитор НАБУ Володимир Василенко вважає:

"Нині варто говорити про подолання наслідків російського-імперського панування в Україні. Оскільки росіяни завжди вважали українців частиною росіян, а територію України – частиною території Росії, більше того стародавню історію України вони вважають своєю і саме в цьому полягає причина тієї ненависті, адже незалежна Україна – означає, що Росія взагалі губить свою ідентичність та історію.

Свого часу вони присвоїли собі нашу історію, адже велика імперія не могла існувати без великої історії. І сьогодні вони прагнуть відновити велику імперію і щоб ця велика імперія мала велику історію – треба знищити ідентичність України".

 Фото: УІНП

Юрій Макаров, журналіст, телеведучий, письменник вказав, що "Міф "Білої Гвардії", який народив Булгаков є абсолютно штучно побудованим конструктом. Це фейк. Цим міфом користувалася Імперія, починаючи як мінімум із 60-х років.

Це все ми не можемо остаточно вичистити з України, але прокласти демаркаційну лінію, що оце "наше", а це "не наше". Саме тому я вважаю, що креативний спротив у цьому питанні має бути першочерговим".

 Фото: УІНП

Участь в обговоренні також взяли: історик, етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Віталій Нахманович; доктор історичних наук, директор Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України Тарас Чухліб, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України Владислав Грибовський, співробітник Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко та депутат Київської міської ради Юрій Сиротюк.

Наприкінці круглого столу Володимир В’ятрович поінформував учасників заходу, що круглий стіл на цю тему лише відкриває серію дискусій, до яких і надалі залучатимуться історики, фахівці, завдання яких – супроводжувати процес деколонізації.

Він повідомив, що за підсумками обговорень буде напрацьовано відповідний закон або кілька законів, підзаконні акти та інші механізми, завдання яких — обмежити вплив імперської спадщини на сучасну політичну ситуацію в Україні.

Повністю дискусію можна переглянути за посиланням.

Читайте також:

Як позбутися "разрухи в головах"?

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.