У Києві говорили про імперську спадщину в Україні та що з нею робити. ФОТО

Що таке імперська спадщина, як її оцінювати та що з нею робити – на ці та інші питання шукали відповіді історики, політологи, громадські діячі під час круглого столу «Імперська спадщина: як і що з нею робити?», що відбувся 14 березня 2019 року в УНІА «Укрінформ».

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 Фото: УІНП

"РФ у війні проти України використовує все, що пов’язує нас з минулим. Тож з міркувань безпеки надзвичайно важливо продовжувати кроки, що нівелюють цей вплив. Одним з таких кроків була декомунізація, нині маємо позбутися залишків колонізації…

Важливо запустити переосмислення радянського минулого, тому що спільні міфи, стереотипи, такі тези, як "один народ", "одна держава", нав’язані ще радянською пропагандою, використовуються сучасною російською пропагандою для мобілізації на боротьбу проти сучасної Української держави.

Під час декомунізації ми побачили, що за шаром комуністичного минулого відкривається шар російсько-імперського минулого – коли тим чи іншим топонімам повертали історичні назви, і ці історичні назви були присвячені керівникам Російської імперії, її воєначальникам тощо", – наголосив Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

 Фото: УІНП

За його словами, прикладом того, наскільки багатим є цей російсько-імперський шар в Україні, є, зокрема, такий відомий персонаж російської історії, як Алєксандр Суворов. Адже в Україні щонайменше 290 об’єктів топоніміки присвячені безпосередньо йому плюс встановлено 5 пам’ятників.

"Події на Донбасі, анексія Криму черговий раз загострили необхідність позбавлення від цієї імперської спадщини, яка використовується РФ для того, аби якимось чином легітимізувати свою агресію проти сучасної України.

Саме з цих міркувань нею було відновлено такі терміни, як "Новоросія", з цих міркувань говориться про те, що ті чи інші території України, особливо на півдні і сході, не мали своєї історії до появи тут російської імперії", – зазначив Володимир В'ятрович.

Завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ Віктор Брехуненко підкреслив, що нав’язування імперської топоніміки й імперського способу бачення українського минулого базувалося на кількох моментах і один з них пов’язаний із датами "заснування" міст та інших населених пунктів.

 Фото: УІНП

"Російські ідеологічні праці ХІХ – початку ХХ століть, а потім і радянські, намагалися подати заснування будь-якого з них винятково від тих часів, коли тут вперше з’явилися росіяни або коли ця територія зайшла до Російської імперії.

В такий спосіб намагалися відрізати попередній шмат української історії. Тому в рамках деімперіалізації треба звернути увагу на цей ключовий момент, зокрема стосовно таких міст, як Одеса, Дніпро, коли треба криком кричати стосовно невідповідності офіційно затверджених дат заснування цих міст з історичними реаліями, які не мають нічого спільного з цими датами", – наголосив науковець.

Директор Інституту світової політики Євген Магда зазначив: "Тривале співжиття двох народів поряд створило стереотип, у межах якого багато людей опираються усвідомленню статусу України як колонії Російської Імперії.

Нам потрібно розуміти, що питання побудови історичної політики, політики пам’яті, політики деколонізації потребують максимальних зусиль і широких дискусій. Ми маємо доносити власну позицію достатньо прозоро та очевидно, використовуючи сучасні засоби комунікацій".

 Фото: УІНП

Мрідула Гош, політолог, історик-міжнародник з науковим ступенем кандидата наук, правозахисниця, журналіст, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку, сказала, що "деколонізація в Україні вже відбувається, більше того вона бере свій початок від Тараса Шевченка, адже його твори є антиколоніальною літературою".

Також пані Мрідула вказала: "Україна як колонія відрізняється від усіх інших колоній в історії. Якщо вважати так і починати тут постколоніальну дискусію з наукової точки зору, то ми повинні відходити і чітко показати негатив наративів колонізатора".

"Серйозною складовою деколонізації є креативний спротив сучасних інтелектуалів, що призведе до духовного ренесансу". – закцентувала Мрідула Гош.

 Фото: УІНП

Український юрист, аудитор НАБУ Володимир Василенко вважає:

"Нині варто говорити про подолання наслідків російського-імперського панування в Україні. Оскільки росіяни завжди вважали українців частиною росіян, а територію України – частиною території Росії, більше того стародавню історію України вони вважають своєю і саме в цьому полягає причина тієї ненависті, адже незалежна Україна – означає, що Росія взагалі губить свою ідентичність та історію.

Свого часу вони присвоїли собі нашу історію, адже велика імперія не могла існувати без великої історії. І сьогодні вони прагнуть відновити велику імперію і щоб ця велика імперія мала велику історію – треба знищити ідентичність України".

 Фото: УІНП

Юрій Макаров, журналіст, телеведучий, письменник вказав, що "Міф "Білої Гвардії", який народив Булгаков є абсолютно штучно побудованим конструктом. Це фейк. Цим міфом користувалася Імперія, починаючи як мінімум із 60-х років.

Це все ми не можемо остаточно вичистити з України, але прокласти демаркаційну лінію, що оце "наше", а це "не наше". Саме тому я вважаю, що креативний спротив у цьому питанні має бути першочерговим".

 Фото: УІНП

Участь в обговоренні також взяли: історик, етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Віталій Нахманович; доктор історичних наук, директор Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України Тарас Чухліб, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України Владислав Грибовський, співробітник Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко та депутат Київської міської ради Юрій Сиротюк.

Наприкінці круглого столу Володимир В’ятрович поінформував учасників заходу, що круглий стіл на цю тему лише відкриває серію дискусій, до яких і надалі залучатимуться історики, фахівці, завдання яких – супроводжувати процес деколонізації.

Він повідомив, що за підсумками обговорень буде напрацьовано відповідний закон або кілька законів, підзаконні акти та інші механізми, завдання яких — обмежити вплив імперської спадщини на сучасну політичну ситуацію в Україні.

Повністю дискусію можна переглянути за посиланням.

Читайте також:

Як позбутися "разрухи в головах"?

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.