У Страсбурзі стався новий антисемітський акт

Меморіальний камінь на місці старої синагоги в Страсбурзі скинули з п'єдесталу.

Про це заявив заступник мера східного французького міста Ален Фонтанель, пише Європейська Правда із посиланням на BBC.

 Фото: ВВС

Знесення мармурової плити він назвав "новим актом антисемітизму в нашому місті". Меморіал розташований на місці синагоги, яку спалили нацисти у вересні 1940 року.

Минулого місяця 80 могил були осквернені нацистською символікою на єврейському кладовищі за 20 км від Страсбурга. Туди після інциденту прибув навіть президент Еммануель Макрон.

Він сказав, що антисемітизм у Франції та інших західних країнах досяг найгіршого рівня з часів Другої світової війни. Макрон зазначив, що уряд Франції заборонить три ультраправі групи, а також ухвалить більш жорстке визначення антисемітизму у відповідь на сплеск злочинів на ґрунті ненависті.

17 лютого відео кількох французьких каналів показало, як філософа та інтелектуала Алана Фінкелькрота у Парижі оточили кілька протестувальників руху "жовті жилети" зі словами "брудні сіоністи", "виродок", "ми у Франції".

20 лютого демонстрації проти антисемітизму відбулися в Парижі та низці інших міст Франції, зокрема у Марселі, Ліоні, Страсбурзі, Ліллі.

Французький уряд заявив, що антисемітські атаки у Франції зросли на 74% у 2018 році порівняно з попереднім роком.

Читайте також:

"Традиційний український антисемітизм". Комуністична провокація 1963 року

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.