Папа розсекретив архіви Ватикану часів Другої світової війни та повоєнного періоду

Папа Франциск оголосив відкриття архівів понтифікату Пія ХІІ: Церква не боїться історії!

Приймаючи настоятелів та працівників Ватиканського Секретного Архіву, Папа Франциск оголосив про те, що вже через рік дослідники отримають доступ до архівів, які стосуються понтифікату Папи Пія ХІІ, повідомляє VaticanNews.

 Фото: VaticanNews

"Церква не боїться історії, більше того, любить її", – наголосив Папа Франциск, приймаючи в понеділок, 4 березня 2019 р., очільників та працівників Ватиканського Секретного Архіву й викладачів Ватиканської Школи Палеографії, Дипломатики та Архівістики.

В контексті 80-річчя обрання Папи Пія ХІІ, що припадало 2 березня, Святіший Отець оголосив про те, що вирішив від 2 березня 2020 року надати доступ до архівів, які стосуються періоду цього понтифікату.

Папа Франциск, насамперед, вказав на те, що його попередникові Пієві ХІІ випало провадити "Петрів Човен" в "один з найсумніших та найтемніших періодів" минулого століття, позначений Другою світовою війною та післявоєнною відбудовою та відновленням європейських країн.

Постать цього Папи, за його словами, "досліджували та вивчали під різними аспектами" і навіть критикували "не без деякого упередження та перебільшення".

"Сьогодні її належним чином переоцінюють, виставляючи в справедливому світлі з огляду на його багатогранні якості: насамперед, душпастирські, але також богословські, аскетичні та дипломатичні", – мовив він, вказавши на те, що працівники Ватиканського Секретного Архіву, а також Історичних Архівів Святого Престолу й Держави-Міста Ватикану від 2006 року з доручення Папи Бенедикта XVI займаються інвентаризацією документів періоду цього понтифікату, склавши їм подяку за "терпеливу й ретельну працю".

"Ця ваша та ваших колег наполеглива й непроста праця дозволяє мені сьогодні, спогадуючи цю значущу річницю, оголосити про моє рішення відкрити для дослідників архівну документацію, що стосується понтифікату Пія ХІІ, аж до дня його смерті в Кастель Ґандольфо 9 жовтня 1958 року", – сказав Папа Франциск, зазначивши, що датою цього відкриття він обрав 2 березня 2020 року.

За словами Святішого Отця, заслухавши думку своїх співробітників, він прийняв це рішення з душевним миром, в переконанні, що "серйозні та об’єктивні історичні дослідження" зуміють у справедливому світлі та з відповідною критикою оцінити "як славні періоди цього Папи, та, без сумніву, також і періоди великих труднощів, виснажливих рішень, людської та християнської розсудливості, яка декому здається ухильністю, натомість, це були по-людськи вистраждані спроби серед найгустішої пітьми й жорстокості зберегти полум’я гуманітарних ініціатив, прихованої, але активної дипломатії, надії на можливість ефективної відкритості сердець".

Дякуючи архівістам за їхню працю, "виконувану в тиші й далеко від сенсацій", Папа підкреслив, що вона є дбанням про пам’ять, яку можна прирівняти до вирощування дерева, "гілки якого спрямовані до неба, а коріння міцно заглиблене в землі".

Читайте також:

Історія допомагає нам прямувати сьогоднішнім днем у майбутнє – Папа Франциск

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.