АНОНС: Вінничанам покажуть виставку про антипольську операцію НКВД 1937-1938

12 квітня у Вінницькій міській раді відкриється виставка "Наказ №00485. Антипольська операція НКВС в Радянській Україні 1937-1938 рр.".

Виставка створена Інститутом національної пам’яті Республіки Польща у співпраці з Державними обласними архівами Вінниці, Хмельницького та Одеси і висвітлює один із епізодів доби Великого терору 1937–1938 років в СРСР.

У виставці йдеться про репресивну акцію, яку було проведено за так званою "національною лінією" проти польського населення України. Зауважимо, що абсолютну більшість жертв "польської операції" НКВС становили поляки, але серед репресованих були також представники інших національних і етнічних груп, що проживали в CРСР, зокрема, велика кількість українців. 

 

Виступати на заході будуть: 

- д-р Ярослав Шарек – голова польського Інституту національної пам’яті; 
- д-р Юрій Легун – директор Державного архіву Вінницької області; 
- Дамян Цярцинський – Генеральний консул Республіки Польща; 
- Олександр Федоришен – директор Центру історії Вінниці;

Виставка презентуватиметься за підтримки Центру історії Вінниці та діятиме упродовж тижня до 19 квітня 2019 р. 

12 квітня, п’ятниця, 11.00

Місце: хол Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59)

Організатор: Центр історії Вінниці. 

Вхід вільний.

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.