Могила сотника Модеста Семирозума втрачена

Розшуки місця поховання одного з командирів бою під Крутами 1918 року сотника Армії УНР Модеста Семирозума (1888—1975) дозволили з’ясувати, що могила в Голландії не збереглася.

Про це повідомив історик Юрій Юзич у "Фейсбуці" з посиланням на співзасновника Нідерландської фундації "Тарас Шевченко" Джона Стінена, який займався пошуками місця поховання.

Йому вдалося з'ясувати, що Модест Семирозум із другою дружиною Магдаленою ван дер Кляй та донькою від першого шлюбу Людмилою (1921—1984) проживали в Гаазі з 1968 року й до його смерті 20 жовтня 1975 року.

Семирозума поховали в загальній могилі (тобто, разом з іншими людьми) 23 жовтня на загальному цвинтарі Новий Ейкендуйнен Гааги. Як правило, загальні могили існують впродовж 10 років і після того ліквідовуються. Оскільки тіло сотника Семирозума за цей час не перепоховали, його могила втрачена.

Докладно про Модеста Семирозума читайте тут:

Модест Семирозум — забутий командир бою під Крутами

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".