Знайдений у Польщі тунель може вести до Янтарної кімнати. ФОТО

Польські дослідники виявили в місці розташування колишнього штабу сухопутних військ Вермахту замаскований вхід у тунель, який може вести до легендарної Бурштинової кімнати.

Про це повідомив Бартломей Плебаньчик — працівник музею Другої світової війни у Мамерках у північно-західній Польщі, передає Укрінформ із посиланням на RMF.FM.

"Ми сміливо можемо говорити про прорив у пошуках. Завдяки застосуванню професійного георадара нам вдалося встановити місце підземного тунелю. Після розкопувань у місці, визначеному георадаром, ми і справді знайшли вхід у тунель, який майже однозначно не відкривався з часів війни", — заявив Плебаньчик.

 
Місце, під яким розташовується вхід до тунелю

Виміряти глибину тунелю поки не змогли. Вхід до нього, схоже, спеціально замаскували товщею ґрунту поверх 100-кілограмової бетонної плити. Зі слів Плебаньчика, в тунель неможливо потрапити, не спилявши велике дерево, яке виросло на місці плити.

У 2016—2017 роках сліди Янтарної кімнати вже шукали неподалік місця, де виявили замаскований бункер. Але тоді пошуки завершилися безрезультатно.  

Пошуковці розраховують знайти якщо не Бурштинову кімнату, то оригінальні документи, автентичні речі, якими користувалися генерали Вермахту.

Модель того, як може виглядати вхід до підземного бункера
Модель того, як може виглядати вхід до підземного бункера

У музеї в Мамерках припускають, що тунель спробують відкрити в кінці червня, коли владнають усі юридичні формальності.

ДОВІДКА:

У лісі під Мамерками на території близько 200 га в 1940— 1944 роках нацисти збудували 250 військових об’єктів, зокрема 30 залізобетонних укриттів, які збереглися до наших днів. Там могло перебувати одночасно 40 німецьких генералів і до 1,5 тис. офіцерів і солдатів Вермахту. Залишаючи Мамерки в січні 1945 року, німці не встигли підірвати збудовану інфраструктуру.

Бурштинова кімната — знаменитий шедевр мистецтва, який безслідно зник під час Другої світової війни та не знайдений й донині. Кімнату було створено німецькими та датськими майстрами для прусського короля Фрідріха І, а згодом подаровано російському царю Петру І. Вона вважалася перлиною літньої резиденції російських імператорів у Царському селі біля Санкт-Петербурга.

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?

Українці в Єгипті

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом)

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

1 березня 1918 року Гомель зайняли німецькі війська відповідно до Берестейського договору, а через кілька днів він був переданий разом з повітом до Української Народної Республіки. За тиждень до вступу німців Гомельський революційний комітет та Поліський комітет РКП(б) терміново евакуювались на схід.

Бандера і спорт: вболівав за «Мюнхен-1860», грав у баскетбол, обожнював лижі

Про життя Степана Бандери відомо чимало – що про український період і діяльність тут, що про польське та німецьке ув’язнення та життя в еміграції. Одна з частин біографії провідника, яка не має належного дослідження й бодай однієї цільної статті, – зацікавлення Бандерою спортом. Більшість історій вже обросла легендами та міфами. Що не дивно, коли мова йде про таку постать.