Знайдений у Польщі тунель може вести до Янтарної кімнати. ФОТО

Польські дослідники виявили в місці розташування колишнього штабу сухопутних військ Вермахту замаскований вхід у тунель, який може вести до легендарної Бурштинової кімнати.

Про це повідомив Бартломей Плебаньчик — працівник музею Другої світової війни у Мамерках у північно-західній Польщі, передає Укрінформ із посиланням на RMF.FM.

"Ми сміливо можемо говорити про прорив у пошуках. Завдяки застосуванню професійного георадара нам вдалося встановити місце підземного тунелю. Після розкопувань у місці, визначеному георадаром, ми і справді знайшли вхід у тунель, який майже однозначно не відкривався з часів війни", — заявив Плебаньчик.

 
Місце, під яким розташовується вхід до тунелю

Виміряти глибину тунелю поки не змогли. Вхід до нього, схоже, спеціально замаскували товщею ґрунту поверх 100-кілограмової бетонної плити. Зі слів Плебаньчика, в тунель неможливо потрапити, не спилявши велике дерево, яке виросло на місці плити.

У 2016—2017 роках сліди Янтарної кімнати вже шукали неподалік місця, де виявили замаскований бункер. Але тоді пошуки завершилися безрезультатно.  

Пошуковці розраховують знайти якщо не Бурштинову кімнату, то оригінальні документи, автентичні речі, якими користувалися генерали Вермахту.

Модель того, як може виглядати вхід до підземного бункера
Модель того, як може виглядати вхід до підземного бункера

У музеї в Мамерках припускають, що тунель спробують відкрити в кінці червня, коли владнають усі юридичні формальності.

ДОВІДКА:

У лісі під Мамерками на території близько 200 га в 1940— 1944 роках нацисти збудували 250 військових об’єктів, зокрема 30 залізобетонних укриттів, які збереглися до наших днів. Там могло перебувати одночасно 40 німецьких генералів і до 1,5 тис. офіцерів і солдатів Вермахту. Залишаючи Мамерки в січні 1945 року, німці не встигли підірвати збудовану інфраструктуру.

Бурштинова кімната — знаменитий шедевр мистецтва, який безслідно зник під час Другої світової війни та не знайдений й донині. Кімнату було створено німецькими та датськими майстрами для прусського короля Фрідріха І, а згодом подаровано російському царю Петру І. Вона вважалася перлиною літньої резиденції російських імператорів у Царському селі біля Санкт-Петербурга.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»