У Львові виділили приміщення під Музей малолітніх політичних в’язнів і репресованих

Музей малолітніх політичних в’язнів і репресованих з’явиться у Львові. Він буде філією Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору». Під новий музей уже виділили приміщення.

Депутати Львівської міської ради погодили передачу для майбутнього музею 118,2 кв. м нежитлових приміщень першого поверху на вул. Старій, 13, передає «Дивись. info».

Ідея організації такого музею виникла у 2017 році, коли львівський музей «Територія терору» домовився з громадською організацією «Львівське обласне товариство політичних в’язнів і репресованих». Її голова Петро Франко каже, що мріяв про це багато років.

«Малолітні політичні в’язні пройшли той шлях, що й дорослі. Так само ходили на допити, звинувачували їх за тими самими статтями. В концтаборах нам давали норми виробітку як дорослим. Ми вижили тільки завдяки старшим побратимам, які нам допомагали. Покарання були від трьох місяців і до смертного вироку. Це все треба показати. Це буде перший такий музей в Україні. Нас залишилося дуже мало. На перших наших зборах зал Палацу мистецтв був заповнений вщерть, а тепер нас залишилося близько 20 осіб», – каже Петро Франко.

Заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко окреслює фронт робіт: «Наступні кроки – це ремонт цього приміщення, облаштування музею всіма експонатами, запустити його роботу. Молодь має розуміти, що критична маса людей втратила своє дитинство. Вони боролися, були переслідувані та репресовані».

За словами керівників «Території терору», музей малолітніх політичних в’язнів і репресованих створять, щоби вшанувати пам’ять дітей і підлітків, які протистояли тоталітарній системі, а також тих, хто безневинно постраждав і поплатився своїм дитинством, здоров’ям чи життям.

«Це діти батьків, які були репресовані, і вони опинилися у дитячих будинках, діти, які народилися в  місцях позбавлення волі, в пересильних тюрмах, у потягах, які везли в депортацію. Ці діти не були засудженими, але змушені були відбувати це покарання разом з батьками», – пояснює науковий співробітник Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору» Юрій Коденко.

На прикладі історій малолітніх політв’язнів і репресованих музей досліджуватиме місце дитини в тоталітарній системі, порівнюватиме нацистський і радянський тоталітаризм у ставленні до неповнолітніх членів суспільства та покаже характерну рису тоталітарної влади — використання дітей як заручників системи, засіб тиску на батьків, зокрема, і на все суспільство, загалом.

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.