Кернес, усе-таки, повісив Жукова. ФОТО

На проспекті Петра Григоренка в Харкові, який міська рада перейменувала на Маршала Жукова, з третьої спроби встановили вказівники з новою-старою назвою.

Це зафіксувала місцева мешканка, активістка ГО "Автомайдан-Харків" Катерина Яресько.

"Знов зафіксовано порушення закону в Харкові, сьогодні на проспекті Петра Григоренка вішають таблички з назвою, яка протирічить закону про декомунізацію", - написала вона у "Фейсбуці".

За її спостереженнями, таблички повісили на такій висоті, що з землі не видно, що на них написано.

Яресько пообіцяла звернутися за цим фактом до поліції.

Нагадаємо, перша спроба поміняти вказівники "Проспект Петра Григоренка" на "Проспект Маршала Жукова" сталася в ніч на 26 червня в Харкові  Проте через спротив мешканців вулиці роботи зупинили.

Удень 27 червня комунальні служби Харкова спробували встановити вказівники повторно. Активісти їм знову завадили.

19 червня Харківська міська рада проголосувала за повернення імені Жукова проспекту Григоренка.

20 червня рішення офіційно оприлюднили. Того ж дня із позовом до Харківського окружного адмінсуду звернувся представник народного депутата України Андрія Білецького, який просить скасувати рішення міськради.

Із заявою до поліції після рішення міськради звернувся депутат міської ради Ігор Черняк.

Український інститут національної пам’яті, у свою чергу, звернувся до ГПУ, вважаючи рішення харківської влади таким, що порушує закон про засудження нацистського і комуністичного тоталітарних режимів.

26 червня до Харківського окружного адміністративного суду депутати Харківської міської та обласної рад подали позов із оскарженням рішення міськради Харкова.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.