Кернес, усе-таки, повісив Жукова. ФОТО

На проспекті Петра Григоренка в Харкові, який міська рада перейменувала на Маршала Жукова, з третьої спроби встановили вказівники з новою-старою назвою.

Це зафіксувала місцева мешканка, активістка ГО "Автомайдан-Харків" Катерина Яресько.

"Знов зафіксовано порушення закону в Харкові, сьогодні на проспекті Петра Григоренка вішають таблички з назвою, яка протирічить закону про декомунізацію", - написала вона у "Фейсбуці".

За її спостереженнями, таблички повісили на такій висоті, що з землі не видно, що на них написано.

Яресько пообіцяла звернутися за цим фактом до поліції.

Нагадаємо, перша спроба поміняти вказівники "Проспект Петра Григоренка" на "Проспект Маршала Жукова" сталася в ніч на 26 червня в Харкові  Проте через спротив мешканців вулиці роботи зупинили.

Удень 27 червня комунальні служби Харкова спробували встановити вказівники повторно. Активісти їм знову завадили.

19 червня Харківська міська рада проголосувала за повернення імені Жукова проспекту Григоренка.

20 червня рішення офіційно оприлюднили. Того ж дня із позовом до Харківського окружного адмінсуду звернувся представник народного депутата України Андрія Білецького, який просить скасувати рішення міськради.

Із заявою до поліції після рішення міськради звернувся депутат міської ради Ігор Черняк.

Український інститут національної пам’яті, у свою чергу, звернувся до ГПУ, вважаючи рішення харківської влади таким, що порушує закон про засудження нацистського і комуністичного тоталітарних режимів.

26 червня до Харківського окружного адміністративного суду депутати Харківської міської та обласної рад подали позов із оскарженням рішення міськради Харкова.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.