Спецпроект

В'ятрович поставив полякам умову щодо відновлення співпраці

Україна зніме заборону для поляків на пошукові роботи й ексгумацію після того, як на території Польщі буде відновлено хоча б один із 15 пам’ятників, сплюндрованих за останні роки.

Про це в коментарі “Новинарні” заявив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

“Що стосується умов, за яких ми будемо готові скасувати обмеження [для польської сторони] на пошукові роботи на українській території, то вони дуже прості: відновлення бодай одного з українських пам’ятників, сплюндрованих на польській території”, – сказав В’ятрович.

 
Володимир В'ятрович
новинарня

Як бажаний приклад він навів український меморіал у селі Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі, зруйнований вандалами в жовтні 2016 року.

“Є дуже конкретний пам’ятник у Верхраті, повністю легальний, який охороняється згідно з міжнародною умовою між Україною та Польщею”, – сказав голова УІНП.

Натомість, за словами В’ятровича, “із 2017 року Польща відверто не виконує взятих на себе міжнародних зобов’язань” щодо захисту українських поховань.

Відповідаючи на запитання, чи він переконаний, що все правильно робив на польському напрямку протягом п’яти років керівництва УІНП, Володимр В’ятрович заявив: “Абсолютно переконаний”.

“Коли ми говоримо про “цвинтарну війну”, то треба розуміти, що з польського боку було 15 випадків плюндрування українських пам’ятників і могил. І жоден з них не був розслідуваний. Жоден пам’ятник не було відновлено.

З українського боку було чотири таких випадки, і всі пам’ятники відновлені. В усіх випадках проведено слідство. І, до речі, виявлено участь у них проросійських активістів, – сказав голова Українського інституту нацпам’яті.

“Відповідно, ми бачимо абсолютну асиметрію в ставленні до цієї теми. І я переконаний, що ця асиметрія руйнує нормальні стосунки між Україною і Польщею. І Україна має всі підстави вимагати рівного ставлення до українських пам’ятників і могил у Польщі. Такого, як ми гарантуємо для польських на українській території”, – наголосив Володимир В’ятрович.

Він також пояснив, що Україна забороняла не саму ексгумацію польських могил, як про це говорять у Польщі, а пошукові роботи.

“Внесу ясність: з боку наших польських колег зумисне запускається неточна інформація. Коли говорять про заборону ексгумації на українській території — це неправда. Йдеться насправді про наше рішення від квітня 2017 року, коли після 14-го випадку плюндрування українських могил у Польщі ми оголосили про призупинення видачі дозволів на пошукові роботи, не ексгумаційні. Різниця в тому, що пошук може завершитися віднайденням останків. Після цього має початися ексгумація. Натомість акцентується увага на тому, що ми нібито забороняємо проводити ексгумацію. Попри те, що жодних останків іще не виявлено”, – зазначив В’ятрович.

“Очевидно, що це робиться виключно з метою якогось емоційного насичення цієї дискусії. Мовляв, бачите, вже віднайдено кістяки наших рідних і близьких, які лежать у землі — а клятий В’ятрович і погана Україна не дають нам їх відкопати!”, – додав голова УІНП.

 

Нагадуємо, в неділю вранці, 9 жовтня 2016 року, невідомі повністю знищили пам’ятник на братській могилі 13-х вояків УПА, що розташований на кладовищі с. Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. 

Того ж дня польська ультраправа організація Oboz Wielkiej Polski (OWS, "Табір великої Польщі"), відома своєю співпрацею із терористичними угрупуваннями ДНР і ЛНР, взяла на себе відповідальність за вчинений акт вандалізму.

Хрест на могилі-кургані очистили лише 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля", що при Львівській обласній раді.

26 квітня 2017 року на цвинтарі у селі Грушовичі біля Перемишля представники правих польських організацій зруйнували монумент воякам Української повстанської армії. Руйнування братської могили вояків УПА в Грушовичах було 15-м за чергою актом наруги над місцями пам’яті українського народу на території Республіки Польща, вчиненим від 2014 року.

Обов’язковою передумовою поновлення пошукових робіт польських науковців на території України, які заблоковані з весни 2017 року, є відновленням місць пам’яті.

У червні 2019 року новообраний президент України Володимир Зеленський на першій зустрічі з президентом Польщі Анджеєм Дудою заявив, що “налаштований на сприйняття процесу примирення й недопущення домінування тематики складних моментів історії українсько-польських взаємин на порядку денному стратегічного партнерства України та Польщі”




Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище