70%. Стільки людей люблять Сталіна в Росії і ненавидять Україні

Переважна більшість громадян України вважає Йосипа Сталіна жорстоким тираном, відповідальним за масові вбивства мільйонів невинних людей. Українці ані хотіли б жити за Сталіна, ані вважають, що Україні потрібен керівник такого типу. У Росії - діаметрально протилежне ставлення.

Серед українців уцілому переважає негативне ставлення до Сталіна. 40% респондентів ставиться до нього з ворожістю, страхом чи ненавистю, ще 25% байдужі до цієї особистості, а в 16% він викликає повагу, симпатію чи захоплення.

Такі дані соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології, цитує "Дзеркало тижня".

"Мудрим керівником" вважають Сталіна 31% населення, а 47% з цим не згодні. При цьому 72% погоджуються з тим, що "Сталiн - жорстокий, нелюдський тиран, винний у знищенні мільйонів безневинних людей".

61% населення зазначив, що не вважає, що "наш народ ніколи не зможе обійтися без керівника такого типу, як Сталін, що прийде і наведе порядок". Три чверті опитаних вказали, що не хотіли б жити та працювати за такого керівника країни, як Сталін.

Позитивне ставлення до Сталіна знизилося у 2016 році (порівняно з 2012-м), і цей спад характерний для 2018-2019 років. Емоційний спектр у ставленні українців до Сталіна тяжіє до негативного полюсу – 40% респондентів визначили своє ставлення до нього як "страх", чи "ворожість, роздратування", або "відраза, ненависть". Натомість найбільше повагу до радянського диктатора виявляють представники старшого покоління, зокрема серед респондентів 70 років і старше таких близько 20%.

Щодо твердження про те, що "Сталін був великим вождем", то серед населення думки розділилися: відносна більшість (38%) не згодні з таким судженням, 29% не можуть визначитись, а чверть опитаних згодні з цим твердженням.

 

72% українців згодні, що Сталін був "жорстоким, нелюдським тираном". Щодо територіального розподілу підтримки цієї тези, то в західному та східному регіонах так вважають 80%. Позитивнішим ставленням до Сталіна суттєво вирізняється Південний регіон: 23% респондентів цього регіону висловили позитивні емоції щодо Сталіна, 28% - негативні (тоді як в інших регіонах негативні емоції висловлювали 40-50% респондентів). І якщо на Півдні з відразою, ненавистю ставляться до Сталіна лише 6%, то на Заході – близько 28%.

Картина зі ставленням до Сталіна в Україні різко констрастує з російськими реаліями. Якщо зараз серед українців позитивно ставляться до Сталіна лише 16%, то серед росіян – половина 52% громадян, а 70% взагалі вважають, що він відіграв позитивну роль в історії їхньої країни. При цьому частки респондентів, налаштованих до вождя нейтрально, практично ідентичні в обох країнах.
Всеукраїнське опитування громадської думки Київський міжнародний інститут соціології проводив з 24 травня по 7 червня. Методом особистого інтерв'ю опитано 2021 респондента в 110 населених пунктах усіх областей України. Статистична похибка вибірки не перевищує: 3,3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5%

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.