Знайшлося зображення костелу, розкопаного на Галицькій площі у Львові. ФОТО

У суботу, 20 липня, археологи "Рятівної археологічної служби" завершили дослідження на площі Галицькій у Львові.

Про це йдеться в повідомленні прес-служби РАС, передає "Гал-Інфо". Роботи проводилися на місці демонтованого фонтану "Кульбаба". 

"За півтора місяця розкопок ми дізнались багато деталей про життя ділянки, яка була частиною Галицького передмістя Львова. Копати доводилось попри усі погодні умови: сильна спека чи дощ.

Тепер наші співробітники беруться за камеральне опрацювання знайдених артефактів", - говорять у РАС.

Археологи нагадали, що одне з їх найцікавіших відкриттів на ділянці - фундаменти костелу Воздвиження Чесного Хреста 1530-х років, який виявився восьмигранної форми.

Одне з небагатьох його зображень вдалося відшукати на гравюрі 1770-х років, яка прикрашає Грамоту про закінчення львівського цеху римарів. Її детально опрацювали дослідники Василь Слободян та Петро Слободян.

 
Фрагмент гравюри з Грамоти із зображенням костелу Воздвиження Чесного Хреста, опублікований Рятівною археологічною службою 
З фондів Львівського історичного музею

За словами науковців, далі - справа за архітекторами, які мають скорегувати наявний проект впорядкування Галицької площі чи розробити новий. Археологічної інформації для цього цілком достатньо.

Нагадаємо, що костел Воздвиження Чесного Хреста був споруджений навпроти Галицької брами до міста. Його побудували у 1530-х роках, а розібрали наприкінці XVIII століття разом із міськими укріпленнями. Відомо, що при церкві був невеликий цвинтар.

Про те, як виявили й досліджували руїни костелу, "Історична правда" писала на початку липня.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?