Знайшлося зображення костелу, розкопаного на Галицькій площі у Львові. ФОТО

У суботу, 20 липня, археологи "Рятівної археологічної служби" завершили дослідження на площі Галицькій у Львові.

Про це йдеться в повідомленні прес-служби РАС, передає "Гал-Інфо". Роботи проводилися на місці демонтованого фонтану "Кульбаба". 

"За півтора місяця розкопок ми дізнались багато деталей про життя ділянки, яка була частиною Галицького передмістя Львова. Копати доводилось попри усі погодні умови: сильна спека чи дощ.

Тепер наші співробітники беруться за камеральне опрацювання знайдених артефактів", - говорять у РАС.

Археологи нагадали, що одне з їх найцікавіших відкриттів на ділянці - фундаменти костелу Воздвиження Чесного Хреста 1530-х років, який виявився восьмигранної форми.

Одне з небагатьох його зображень вдалося відшукати на гравюрі 1770-х років, яка прикрашає Грамоту про закінчення львівського цеху римарів. Її детально опрацювали дослідники Василь Слободян та Петро Слободян.

 
Фрагмент гравюри з Грамоти із зображенням костелу Воздвиження Чесного Хреста, опублікований Рятівною археологічною службою 
З фондів Львівського історичного музею

За словами науковців, далі - справа за архітекторами, які мають скорегувати наявний проект впорядкування Галицької площі чи розробити новий. Археологічної інформації для цього цілком достатньо.

Нагадаємо, що костел Воздвиження Чесного Хреста був споруджений навпроти Галицької брами до міста. Його побудували у 1530-х роках, а розібрали наприкінці XVIII століття разом із міськими укріпленнями. Відомо, що при церкві був невеликий цвинтар.

Про те, як виявили й досліджували руїни костелу, "Історична правда" писала на початку липня.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.