Правоохоронці знайшли того, хто вивів свастику на монітор київського ТЦ

Київська місцева прокуратура №5 та з Департамент захисту національної державності Служби безпеки України викрили хлопця, який показав свастику на моніторі торговельного центру столиці.

Інцидент із публічною демонстрацією нацистської символіки стався 16 лютого цього року в ТЦ "Городок" на проспекті Сепана Бандери. Молодикові, який влаштував це, повідомлено про підозру, повідомляє прес-служба прокуратури м. Києва. 

 
На ці монітори хлопець вивів зображення свастики на червоному тлі через насанкціонований доступ комп'ютера ТЦ
прес-служба прокуратури києва

"17-річний хлопець, перебуваючи у приміщенні центру, за допомогою програмного забезпечення "TeamViewer" здійснив зі свого мобільного телефону доступ до системи комп'ютера, з якого здійснювалася трансляція реклами на LED. Пароль до системи був відображений на моніторі в результаті збою в роботі комп'ютера. Молодик скористався цією технічною несправністю та завантажив у систему фото із зображенням нацистської свастики", - сказано в повідомленні.

Свастику бачили відвідувачі ТЦ на моніторі, що на першому поверсі, аж поки охоронці не вимкнули живлення монітора.

Винуватцю висунули підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-1 КК України, тобто в поширенні, а також публічному використанні символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму.

Досудове розслідування триває.

Нагадаємо, 2 роки позбавлення волі умовно отримав мешканець Черкаської області за те, що вивісив на своєму будинку нацистський прапор.

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.