УІНП розповів історію в'язня ГУЛАГу Івана Мирона, реабілітованого цього року. ВІДЕО

Відеоролик про реабілітацію репресованих за новим законом став другим у серії робіт, присвячених діяльності Українського інституту національної пам'яті

Про це повідомляє прес-служба УІНП.

Чверть століття Іван Мирон провів у таборах Норильська, Іркутська та Мордовії. У 1950 році молодий вчитель, який не погоджувався із насильницьким "залученням" до колгоспів, відмовився від призову до армії іі вступив до лав повстанців.

 

"Давати присягу владі, яка стільки зла принесла моїй сім'ї і всій Україні, я не міг. Як я міг присягнути тим ворогам, які зробили моїх батьків рабами на своїй землі?!", – коментує свої дії Іван Мирон.

Комуністичний режим засудив 22-річного Івана на 25 років у ГУЛАГу за офіційною версією через конфлікт із охоронцем сільради. У 1951 році йому і ще п'ятьом його товаришам було призначене максимальне покарання.

Після смерті Сталіна, під час великої амністії, Івану Мирону пропонували дострокове звільнення. Варто було лише публічно покаятися і визнати себе винним. Однак він вперто повторював, що захист своєї країни і свого народу не вважає злочином.

"З точки зору законодавства, формальних речей він вважався злочинцем. Держава Україна, яка не притягала Івана Мирона до кримінальної відповідальності, яка його не репресувала, не засуджувала, все одно в силу наявності кримінальної справи і вироку вважала злочинцем. Хоча ніяких злочинів проти української держави він не вчиняв", – пояснює юрист Українського інституту національної пам'яті Сергій Рябенко.

Ця несправедливість нарешті була усунена у 2018 році, коли Верховна Рада ухвалила досить ґрунтовні зміни до закону про реабілітацію і запровадила абсолютно нову філософію і нові механізми реабілітації. Замість прокуратури, були створені комісії регіональні і Національна з реабілітації.

Іван Мирон став першим, хто за життя дочекався реабілітації за оновленим, вже не радянським, законом. У липні 2019 року його реабілітовано. Україна нарешті визнала боротьбу Івана Мирона за незалежність. 

Відеоролик "Реабілітація" входить в серію відеоробіт про те, що робить для вас Український інститут національної пам'яті.

Продакшн відео: Young & Hungry production.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?