АНОНС: Відкриття виставки до 100-річчя Книжкової палати України

У Києві відбудеться урочисте відкриття виставки "Друковані видання періоду визвольних змагань українського народу (1917–1921 рр.)" з нагоди 100-літнього ювілею від заснування Державної наукової установи "Книжкова палата України імені Івана Федорова".

Про це повідомляє Національний музей літератури України.

 

На виставці представлені книги, періодичні і продовжувані видання (газети, журнали), аркушева продукція (листівки, відозви, гасла тощо), образотворчі видання (плакати) того періоду.

Відвідувачі матимуть нагоду ознайомитися з вітчизняною друкованою продукцією різного спрямування, а саме: суспільно-політичними виданнями, урядовими документами, науковими працями, підручниками, посібниками, словниками, художньою літературою тощо.

Експоновано раритетні видання столітньої давнини, серед яких праці видатних громадських і культурних діячів України Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Івана Огієнка та інших.

Частину книжкової експозиції становлять різноманітні урядові документи (універсали Української Центральної Ради, Директорії, закони і розпорядження Генерального Секретаріату, Ради Народних Міністрів тощо) та суспільно-політична література (програми українських партій, агітаційно-пропагандистські видання, брошури з окремих питань громадського життя та ін.).

До уваги відвідувачів підготовлено велику добірку аркушевих видань та плакатів – листівки, відозви, гасла, за допомогою яких теренами України швидко поширювалася інформація щодо пересування військ, встановлення нової влади, проголошення законів, наказів тощо.

Ці видання віддзеркалюють діяльність національних органів влади (УНР, ЗУНР, Гетьманату Павла Скоропадського, Директорії) та органів радянської влади, розкривають особливості білогвардійського руху в Україні.

Час: 25 вересня, середа, 14:00

Місце: Національний музей літератури України, вул. Богдана Хмельницького, 11

Виставка триватиме з 18 вересня до 18 жовтня 2019 р.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?