На посаду голови УІНП претендує 9 осіб

“Історична правда” звернулася до уряду з запитом щодо конкурсу на посаду голови Українського інституту національної пам’яті

З відповіді, яку надало Національне Агентство України з питань державної служби, стала відома кількість претендентів на посаду. Станом на 23 жовтня заявки на участь у конкурсі подали дев'ятеро осіб.

 

Їхні імена у НАДС не повідомляють. Проте у реєстрі декларацій вдалося знайти дані про двох потенційних учасників конкурсу. Перший - громадський діяч, автор "Історичної Правди" Тарас Шамайда. Другий - кандидат культурології, доцент КНУКіМ Сергій Руденко

Шамайда та Руденко подали декларації як кандидати, оскільки не подавали їх раніше. Згідно з нормами законодавства особи, які подавали декларації у 2018 році, не зобов'язані подавати їх знову, беручи участь у конкурсі на ту чи іншу посаду.

Також редакція "Історичної правди" намагалася дізнатися, чому термін подання заявок на участь у конкурсі продовжений з 15 жовтня до 1 листопада. У НАДС лише зазначили, що відповідну пропозицію під час засідання Кабміну висунув міністр культури, молоді та спорту України Володимир Бородянський. Чим викликана така ініціатива міністра, в агентстві не уточнили.

"Історична правда" додатково звернулася до НАДС з проханнями оприлюднити повний список тих, хто подався на участь у конкурсі, та роз'яснити, чому було продовжено термін подання заявок.  

НагадаємоВолодимир В'ятрович пішов з посади голови УІНП 18 вересня. Конкурс на посаду нового голови почався 4 жовтня.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?