Невтілений проект: у Мінську показали, як мали виглядати білоруські талери. ФОТО

У Музеї сучасної білоруської державності в Мінську відкрилася виставка, присвячена 25-річчю білоруської валюти

Про це пише kp.by.

На виставці вперше показали рідкісні ескізи, за якими могла бути створена перша національна білоруська валюта. Розробляти концепцію власних грошей почали ще в 1990 році. Питанням займалася влада тоді ще радянської республіки. Банкноти планували назвати талерами, а  монети - грошами.

 

На купюрах вирішили помістити зображення знаменитих білоруських діячів - поетів і вчених, революціонерів і державних чиновників, воєначальників, князів Великого князівства Литовського. На зворотному боці - архітектурні композиції відповідної епохи. До випуску планувалося дев'ять номіналів: 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 500 і 1000 талерів. 

- Ці гроші були витвором мистецтва самі по собі, але було абсолютно неможливо це надрукувати. Гроші - це компроміс між мистецтвом, технологією, а часто ще й політикою. До того ж дизайн і назву "талер" комуністи Радміну не могли прийняти. Згідно з їх вченням, історія Білорусі почалася в 1917 році, які вже тут великі князі! - цитує видання екс-керівника Держзнаку БРСР Сергія Слабченка. 

 

Саме тому стати національною валютою талери так і не змогли. Більшість депутатів проголосувало проти цієї концепції, і її розробники на знак протесту припинили подальшу роботу над створенням перших білоруських грошей. У результаті в 1992 році побачили світ білоруські рублі (в народі "зайчики").

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.