Невтілений проект: у Мінську показали, як мали виглядати білоруські талери. ФОТО

У Музеї сучасної білоруської державності в Мінську відкрилася виставка, присвячена 25-річчю білоруської валюти

Про це пише kp.by.

На виставці вперше показали рідкісні ескізи, за якими могла бути створена перша національна білоруська валюта. Розробляти концепцію власних грошей почали ще в 1990 році. Питанням займалася влада тоді ще радянської республіки. Банкноти планували назвати талерами, а  монети - грошами.

 

На купюрах вирішили помістити зображення знаменитих білоруських діячів - поетів і вчених, революціонерів і державних чиновників, воєначальників, князів Великого князівства Литовського. На зворотному боці - архітектурні композиції відповідної епохи. До випуску планувалося дев'ять номіналів: 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 500 і 1000 талерів. 

- Ці гроші були витвором мистецтва самі по собі, але було абсолютно неможливо це надрукувати. Гроші - це компроміс між мистецтвом, технологією, а часто ще й політикою. До того ж дизайн і назву "талер" комуністи Радміну не могли прийняти. Згідно з їх вченням, історія Білорусі почалася в 1917 році, які вже тут великі князі! - цитує видання екс-керівника Держзнаку БРСР Сергія Слабченка. 

 

Саме тому стати національною валютою талери так і не змогли. Більшість депутатів проголосувало проти цієї концепції, і її розробники на знак протесту припинили подальшу роботу над створенням перших білоруських грошей. У результаті в 1992 році побачили світ білоруські рублі (в народі "зайчики").

Перший командувач і будівничий Українського флоту: до 150-річчя Михайла Остроградського

Остроградський мав україноцентричні погляди і демонстрував їх як у спілкуванні з німцями, так і з росіянами. Це немало дивувало морських офіцерів-росіян. Білогвардійський адмірал Ненюков, який проїздив тоді через Севастополь, пригадував: «Невелика група офіцерів на чолі з щирим українцем контр-адміралом Остроградським розмовляла українською мовою, та ставилася до росіян як до прийшлих та іноземців».

"В СССР инвалидов нет!..". Як люди з інвалідністю відстоювали свої права в СРСР

Сприйняття інвалідності було різним в кожний історичний період. Радянська парадигма визначала інвалідність як патологію або дефект, який необхідно було виправити. У період правління Леоніда Брежнєва характерним було створення мережі спеціалізованих закладів – будинків-інтернатів та функціонування лікарняно-трудових експертних комісій. Ці структури як раз-таки й мали повернути людину з інвалідністю до «нормального» життя через відновлення спроможності до праці.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.